Що такого зробити аби усього цього принаймні не бачити?
Цілісінький день, який тільки догорає, та й увесь тиждень думала - писати чи ні? Аж тут бачу в френдстрічці пост про мову від Маринки (з якою ЦІЛКОМ ПОГОДЖУЮСЬ) і розумію, що гірше від заїждженої теми нікому не стане, а я зате врешті ВСЕ ОПОВІМ!
Так от, про наболіле. З причини далекого розташування місця праці від оселі мушу тинятись по андерґраунді кожного дня, як мінімум двічі на добу. І як мене добивають ці бабки! У переходах і всередині самого метро! Ну, це просто капець! Але їх я зрозуміти можу, вони ж бо так заробляють на життя. Тільки цими аргументами від моїх образ рятуються й ті, хто наживається на прикордонному перепродажі.
АЛЕ!!! Зрозуміти дівчаток чи жіночок, які штурхають мене щоранку з автобуса, мало не випихаючи звідти силоміць, тиснуться поперед мене хутчіш і раптово та різко заторможуються, оглядаючи дбайливо розвішане по брудних стінах шмаття! Ну, як так можна!
Так от, про наболіле. З причини далекого розташування місця праці від оселі мушу тинятись по андерґраунді кожного дня, як мінімум двічі на добу. І як мене добивають ці бабки! У переходах і всередині самого метро! Ну, це просто капець! Але їх я зрозуміти можу, вони ж бо так заробляють на життя. Тільки цими аргументами від моїх образ рятуються й ті, хто наживається на прикордонному перепродажі.
АЛЕ!!! Зрозуміти дівчаток чи жіночок, які штурхають мене щоранку з автобуса, мало не випихаючи звідти силоміць, тиснуться поперед мене хутчіш і раптово та різко заторможуються, оглядаючи дбайливо розвішане по брудних стінах шмаття! Ну, як так можна!