Моє лайно...
За останні дні прийшла до кількох висновків, таких знаєте, життєвих. Прикро, що до того дійшло, краще б я забила на обставини і ніколи б про це не думала, але...
1.
Коли довго не виходить плакати, а страшенно хочеться, треба просто знайти з 3-4 плаксивих фільми або включити таку душероздираючу музичку. З мого боку на таке годиться Едіт Піаф - ридаю по чорному.
2.
Приходить час, коли життя раптом перестає бути суцільним святом для тебе, але не обов'язково для людей, з якими колись святкував "до рання без спання". І тоді є два виходи. Перший рвати когті і заробляти більше, плюючи на всі обставини, щоб мати за що святкувати далі. Другий - припинити спілкуватися хоча б на якийсь час з тими людьми, аби не було так боляче споглядати власну буденність.
3.
Якось так повелося, що люди стали більше довіряти чатам. Зникли телефонні домовленості чи особисті запрошення\привітання. Інтернет рулить, але ще не для всіх і кожного. Останні кілька років через це пропустила багато хороших подій. І ось сьогодні знову дізналася знову наче вчасно, але запізно (таке теж буває). Ось і стає тоді дуже боляче. І наче ноги, руки не болять, а всередині все розривається. І тоді усвідомлюєш, що старішаєш, стаєш сентиментальнішим і з цим ось ніфіга не поробиш.
1.
Коли довго не виходить плакати, а страшенно хочеться, треба просто знайти з 3-4 плаксивих фільми або включити таку душероздираючу музичку. З мого боку на таке годиться Едіт Піаф - ридаю по чорному.
2.
Приходить час, коли життя раптом перестає бути суцільним святом для тебе, але не обов'язково для людей, з якими колись святкував "до рання без спання". І тоді є два виходи. Перший рвати когті і заробляти більше, плюючи на всі обставини, щоб мати за що святкувати далі. Другий - припинити спілкуватися хоча б на якийсь час з тими людьми, аби не було так боляче споглядати власну буденність.
3.
Якось так повелося, що люди стали більше довіряти чатам. Зникли телефонні домовленості чи особисті запрошення\привітання. Інтернет рулить, але ще не для всіх і кожного. Останні кілька років через це пропустила багато хороших подій. І ось сьогодні знову дізналася знову наче вчасно, але запізно (таке теж буває). Ось і стає тоді дуже боляче. І наче ноги, руки не болять, а всередині все розривається. І тоді усвідомлюєш, що старішаєш, стаєш сентиментальнішим і з цим ось ніфіга не поробиш.