Нова віха в маленькому житті!

Feb 03, 2011 17:42

Один рік і вісім місяців я думала про те коли і як??? Спочатку думала, що 1 року достатньо, потім збагнула, що варто ще почекати. Останнім аргументом був жаль до Антося, який і так мало спить, бо треба ж вставати рано вранці, а тут ще й відлучення! Я ж гадала, що це будуть дикі істерики і крики, неспання по ночам, муки вдень, адже Захар їв мене цілу ніч і цілий день!
Ну, ось я приїхала у Львів, Тошка повернувся в Київ, а я взяла і забрала цицю. У перший та другий день малий трохи нив, злився та бився. Спати я його вкладала в ліжко-колиску. Уночі, прокидаючись на ноцник, неотримуючи бажаного, кричав, але засинав в моїх міцних обіймах, які супроводжувались сотнями поцілунків і словами "просюууу", ще й так жалібно ;(. На третій день він вже не так просив, як жартував (перевіряв мене чи дам?), вночі вже не схотів зі мною засинати, а прокидаючись(він сам вилазить з ліжечка), брав мене за руку і тягнув туди, промовляючи "ко, ко, ко" (колисати). Ось так. Дитина, яка провела зі мною в ліжку з пів тисячі ночей, тепер не хоче інакше спати, як тільки в ліжечку!

Таке враження, що в зрілих жінок народжуються зрілі діти :) (жарт)

дитяче, Величинський Захар Антонович, радість

Previous post Next post
Up