Прочитала книгу Лорен Вайсбергер „Дьявол носит Прада”. Кажуть, що бестселер. Спершу подумала, невже знов проклятущий продакт плейсмент? Ну та, зрештою, чого в нашому світі продажному не буває...
Юна дівчинка потрапляє на роботу до журналу мод під оруду стервозної керівниці. Ну в чому прикол? В невимовно-нестерпному характері тьотки на шпильках від Джиммі Чу? В гламурно-пишному переліку дизайнерських імен, без котрих в порядне товариство і не потикайся?
Ні, грамотно написано, цікаво. Все думаєш, коли ж нещасній героїні терпець урветься? Коли - нервовий зрив з техаською різаниною бензопилою?
Ех, хто працював коли з тьотками при владі та без башні, знайде для себе багато знайомих та зворушливих моментів.
А Меріл Стріп у прийдешньому кіні дивитиметься як рідна.