Самовчитель з військової пропаганди
В підпілля? У бій?
Вважай, конспірація -
Ворог вже поряд.
Цей віршик я склала більш як два роки тому, зовсім з іншого приводу. Однак зараз деякі художні метафори припиняють бути метафорами.
Далі - коротка інформація для тих, хто цікавився військовою пропагандою (власне, тут коректніше сказати, що йдеться про інформаційну підтримку військових кампаній). Питання етики я тут не обговорюю, але вважаю, що в реаліях силового протистояння етичніше перемогти завдяки обману, аніж завдяки жертвам та руйнуванням.
Підготовка
1. Знання про власні сили
Ідеться про розуміння, цілей, рівня згуртованості, організації, морального стану, особових та матеріальних ресурсів, тактичної ситуації. Отже - сильних та слабких сторін.
Знання про настрої та моральний стан можна отримати лише безпосередньо від людей. Впливати на них можна по-різному, однак необхідно перше завоювати їхню лояльність, врахувавши їхні цілі та потреби. Про необхідність просвіти потенційних союзників я писала окремо.
2. Знання про супротивника
Те саме стосується і сильних та слабких сторін противника, а також його безпосередніх планів.
Знання про супротивника отримують з відкритих та закритих джерел інформації. Відкриті - робота аналітика, закриті - робота шпигуна. Заохочується вербування та перевербування. В останньому випадку використовують підкуп, погрози, шантаж.
Планування
Під час планування будь-якої стратегії, слід прагнути моральної, матеріальної і тактичної переваги. Пропаганда передусім має справу з моральною, однак невіддільна від решти двох. Тут звертаюся до Сунь-Цзи, бо в нього це викладено коротко і по суті.
1. Зобрази вигоду, щоб заманити його.
2. Створи безлад [в його силах] і захопи його.
3. Якщо він сповнений, приготуйся; якщо він сильний, уникай його.
4. Якщо він в гніві, бентеж його; демонструй пошану, щоб він став зарозумілим.
5. Якщо ворог відпочив, примусь його напружити сили.
6. Якщо він об’єднаний, роз’єднай його.
7. Нападай там, де він не готовий.
8. Іди вперед там, де він не очікує.
9. Такими шляхами військові стратеги забезпечують перемогу. Але про них не можна говорити завчасно.
Реалізація
1. Дезінформація противника
Пасивна дезінформація: конспірація
Необхідно приховувати свої плани, а в деяких ситуаціях - навіть ідентичність, причетність до певної організації/діяльності. Використовуються наступні методи:
- безпека каналів комунікації
- створення кола довіри серед спільників
- уникання демонстрації/залишення матеріальних свідчень; іноді необхідно подбати про знищення таких свідчень
- створення спеціального сленгу/шифру для заплутування противника
- підготовка «легенди» та «алібі»
- підготовка безпечного притулку та плану відходу на випадок критичної ситуації
Активна дезінформація: розповсюдження хибної інформації
Дезінформація може мати на меті моральний тиск та створення тактичної переваги. Про моральний тиск ітиметься нижче. Щодо принципів обману з тактичною метою знову звернуся до класики:
- Якщо [ти] спроможний, показуй супротивникові свою неспроможність.
- Коли повинен вести в бій свої сили, вдавай бездіяльність.
- Коли [мета] близько, показуй, що вона далеко, коли ж вона дійсно далеко, створюй
враження, що вона близько.
Певна річ, для успішної дезінформації слід забезпечити канали інформування. Безпосередня демонстрація намірів - лише один шлях. Подвійні агенти - інший. Також необхідно отримати доступ до внутрішніх та зовнішніх медіа, якими послуговується противник.
2. Моральний тиск на противника
Метою морального тиску є послаблення бойового духу противника. Дезінформації, або ж навіть і правдивої інформації, яка спроможна посилити дух противника (наприклад такої, що викликає ненависть та може спровокувати атаку тоді, коли ти не підготовлений), слід уникати.
Методи:
- Викликати страх. Ідеться про демонстрацію безпосередньої сили, а також інформування про суворе покарання згодом. Ідеться не лише про страх фізичної небезпеки, але і страх символічних втрат. Приміром, під час Другої світової британська сторона розповсюджувала серед німців листівки з повідомленням «поки ти на фронті, хтось може розважатися з твоєю дружиною», з відповідними ілюстраціями.
- Апелювати до вигоди. Особливо важливо для вербування. Вигода може бути як матеріальною, так і символічною.
- Створити безлад та викликати невпевненість. Ідеться про те, щоб викликати недовіру між союзниками, між виконавцями, довіру виконавців до командирів і навпаки. Тут корисна демонстрація фактів зради. Також важливо похитнути впевненість противника у його власних силах: корисна демонстрація фактів поразок, недостатності ресурсів, неспроможності командирів та ін.
- Викликати моральне виснаження. Дія повідомлень, що викликають страх і невпевненість має властивість акумулюватися. Крім того, є певна межа, за якою агітація перестає сприйматися, навіть агітація власних командирів.
- Спровокувати до дії у вигідний момент. Можливо викликати гнів, страх або поінформувати про наявність слабкої точки, тоді, коли це вигідно. Таким чином противник потрапляє у пастку.
3. Боротьба з дезінформацією
Йдеться, звісно, про захист власних сил від усього вищезазначеного. Методи захисту наступні:
- Ретельна перевірка інформації перед її публікацією чи передачею союзникам
- За можливості, блокування розповсюдження противником своєї агітації. Зокрема, виявлення шпигунів, агентів та інших джерел дезінформації
- Вивчення інформаційних методів та підходів противника та інформування про це власні сили. З часом можна виокремити джерела та ознаки дезінформації
- Спростування. Якщо противник обманює, слід оперативно розпізнати обман і повідомити про це
4. Моральна підтримка своїх сил
- Уникнення безладу та недовіри. Ідеться про дисципліну, справедливе керівництво, швидке вирішення конфліктів достатнє інформування.
- Уникнення інформації, що викликає відчай і паніку. Якщо ця інформація правдива, її слід сформулювати максимально виважено і повідомити про заплановані дії, які вирішать ситуацію.
- Уникнення провокацій. Уже ішлося про блокування каналів інформації противника. Проте і союзники можуть спровокувати небажані дії. Слід спровадити з власного табору панікерів і постійно інформувати союзників про те, які дії небажані в певний момент.
- Заохочення. Інформація про підтримку союзників, прихильників, а також про успіхи та перемоги надзвичайно важлива. Нагорода тих, що досягли успіху, нехай символічна, також необхідна.
- Уникнення морального виснаження. Занадто довге протистояння виснажує всі ресурси. Особливо, коли немає інформації про успіхи. Якщо уникнути затягування протистояння неможливо, слід змінювати тактики, аби досягти успіху іншими методами та дати новий моральний поштовх учасникам протистояння. Також важливо постійно оновлювати повідомлення агітації - з часом вони втрачають дію і викликають роздратування.
- Гнучкість. Оперативне реагування та задіювання нових методів та каналів інформування, особливо у випадку блокування цих каналів противником.
Ну і наостанок, раптом хто не зрозумів. Насправді, я - пацифіст. :)
Крім того, мою професійну етику таки били корчі. Але, якщо не використовувати, то, принаймні, розуміти певні речі потрібно.
Вважай, конспірація -
Ворог вже поряд.
Цей віршик я склала більш як два роки тому, зовсім з іншого приводу. Однак зараз деякі художні метафори припиняють бути метафорами.
Далі - коротка інформація для тих, хто цікавився військовою пропагандою (власне, тут коректніше сказати, що йдеться про інформаційну підтримку військових кампаній). Питання етики я тут не обговорюю, але вважаю, що в реаліях силового протистояння етичніше перемогти завдяки обману, аніж завдяки жертвам та руйнуванням.
Підготовка
1. Знання про власні сили
Ідеться про розуміння, цілей, рівня згуртованості, організації, морального стану, особових та матеріальних ресурсів, тактичної ситуації. Отже - сильних та слабких сторін.
Знання про настрої та моральний стан можна отримати лише безпосередньо від людей. Впливати на них можна по-різному, однак необхідно перше завоювати їхню лояльність, врахувавши їхні цілі та потреби. Про необхідність просвіти потенційних союзників я писала окремо.
2. Знання про супротивника
Те саме стосується і сильних та слабких сторін противника, а також його безпосередніх планів.
Знання про супротивника отримують з відкритих та закритих джерел інформації. Відкриті - робота аналітика, закриті - робота шпигуна. Заохочується вербування та перевербування. В останньому випадку використовують підкуп, погрози, шантаж.
Планування
Під час планування будь-якої стратегії, слід прагнути моральної, матеріальної і тактичної переваги. Пропаганда передусім має справу з моральною, однак невіддільна від решти двох. Тут звертаюся до Сунь-Цзи, бо в нього це викладено коротко і по суті.
1. Зобрази вигоду, щоб заманити його.
2. Створи безлад [в його силах] і захопи його.
3. Якщо він сповнений, приготуйся; якщо він сильний, уникай його.
4. Якщо він в гніві, бентеж його; демонструй пошану, щоб він став зарозумілим.
5. Якщо ворог відпочив, примусь його напружити сили.
6. Якщо він об’єднаний, роз’єднай його.
7. Нападай там, де він не готовий.
8. Іди вперед там, де він не очікує.
9. Такими шляхами військові стратеги забезпечують перемогу. Але про них не можна говорити завчасно.
Реалізація
1. Дезінформація противника
Пасивна дезінформація: конспірація
Необхідно приховувати свої плани, а в деяких ситуаціях - навіть ідентичність, причетність до певної організації/діяльності. Використовуються наступні методи:
- безпека каналів комунікації
- створення кола довіри серед спільників
- уникання демонстрації/залишення матеріальних свідчень; іноді необхідно подбати про знищення таких свідчень
- створення спеціального сленгу/шифру для заплутування противника
- підготовка «легенди» та «алібі»
- підготовка безпечного притулку та плану відходу на випадок критичної ситуації
Активна дезінформація: розповсюдження хибної інформації
Дезінформація може мати на меті моральний тиск та створення тактичної переваги. Про моральний тиск ітиметься нижче. Щодо принципів обману з тактичною метою знову звернуся до класики:
- Якщо [ти] спроможний, показуй супротивникові свою неспроможність.
- Коли повинен вести в бій свої сили, вдавай бездіяльність.
- Коли [мета] близько, показуй, що вона далеко, коли ж вона дійсно далеко, створюй
враження, що вона близько.
Певна річ, для успішної дезінформації слід забезпечити канали інформування. Безпосередня демонстрація намірів - лише один шлях. Подвійні агенти - інший. Також необхідно отримати доступ до внутрішніх та зовнішніх медіа, якими послуговується противник.
2. Моральний тиск на противника
Метою морального тиску є послаблення бойового духу противника. Дезінформації, або ж навіть і правдивої інформації, яка спроможна посилити дух противника (наприклад такої, що викликає ненависть та може спровокувати атаку тоді, коли ти не підготовлений), слід уникати.
Методи:
- Викликати страх. Ідеться про демонстрацію безпосередньої сили, а також інформування про суворе покарання згодом. Ідеться не лише про страх фізичної небезпеки, але і страх символічних втрат. Приміром, під час Другої світової британська сторона розповсюджувала серед німців листівки з повідомленням «поки ти на фронті, хтось може розважатися з твоєю дружиною», з відповідними ілюстраціями.
- Апелювати до вигоди. Особливо важливо для вербування. Вигода може бути як матеріальною, так і символічною.
- Створити безлад та викликати невпевненість. Ідеться про те, щоб викликати недовіру між союзниками, між виконавцями, довіру виконавців до командирів і навпаки. Тут корисна демонстрація фактів зради. Також важливо похитнути впевненість противника у його власних силах: корисна демонстрація фактів поразок, недостатності ресурсів, неспроможності командирів та ін.
- Викликати моральне виснаження. Дія повідомлень, що викликають страх і невпевненість має властивість акумулюватися. Крім того, є певна межа, за якою агітація перестає сприйматися, навіть агітація власних командирів.
- Спровокувати до дії у вигідний момент. Можливо викликати гнів, страх або поінформувати про наявність слабкої точки, тоді, коли це вигідно. Таким чином противник потрапляє у пастку.
3. Боротьба з дезінформацією
Йдеться, звісно, про захист власних сил від усього вищезазначеного. Методи захисту наступні:
- Ретельна перевірка інформації перед її публікацією чи передачею союзникам
- За можливості, блокування розповсюдження противником своєї агітації. Зокрема, виявлення шпигунів, агентів та інших джерел дезінформації
- Вивчення інформаційних методів та підходів противника та інформування про це власні сили. З часом можна виокремити джерела та ознаки дезінформації
- Спростування. Якщо противник обманює, слід оперативно розпізнати обман і повідомити про це
4. Моральна підтримка своїх сил
- Уникнення безладу та недовіри. Ідеться про дисципліну, справедливе керівництво, швидке вирішення конфліктів достатнє інформування.
- Уникнення інформації, що викликає відчай і паніку. Якщо ця інформація правдива, її слід сформулювати максимально виважено і повідомити про заплановані дії, які вирішать ситуацію.
- Уникнення провокацій. Уже ішлося про блокування каналів інформації противника. Проте і союзники можуть спровокувати небажані дії. Слід спровадити з власного табору панікерів і постійно інформувати союзників про те, які дії небажані в певний момент.
- Заохочення. Інформація про підтримку союзників, прихильників, а також про успіхи та перемоги надзвичайно важлива. Нагорода тих, що досягли успіху, нехай символічна, також необхідна.
- Уникнення морального виснаження. Занадто довге протистояння виснажує всі ресурси. Особливо, коли немає інформації про успіхи. Якщо уникнути затягування протистояння неможливо, слід змінювати тактики, аби досягти успіху іншими методами та дати новий моральний поштовх учасникам протистояння. Також важливо постійно оновлювати повідомлення агітації - з часом вони втрачають дію і викликають роздратування.
- Гнучкість. Оперативне реагування та задіювання нових методів та каналів інформування, особливо у випадку блокування цих каналів противником.
Ну і наостанок, раптом хто не зрозумів. Насправді, я - пацифіст. :)
Крім того, мою професійну етику таки били корчі. Але, якщо не використовувати, то, принаймні, розуміти певні речі потрібно.