Дика жінка
Люблю критиків. Не завжди. Зате щиро. :)
От справді, таке іноді прочитаєш про свій текст, що хоч-не-хоч, а прозрієш. Отак нещодавно знайшла статтю про «Баладу…» і зрозуміла нарешті, про що ж та книжка.
Виявляється,
«…одна із найяскравіших міфологем роману - архетип «дикої жінки», що виражений не тільки в яскравому образі сільської знахарки Варги, але наявний в кожному жіночому образі, створеному письменницею у творі. «Дика жінка» - тобто природна інтуїтивна сутність, яка криється у підсвідомості кожної жінки, за визначенням К. Пінколи, пригнічена цивілізаційними процесами, пробуджується у моменти зламу, коли, здається, вже немає виходу, і дає сили та мудрість для виживання. Саме так можна інтерпретувати образ провінційної акторки Лади, що виснажена безрезультатною боротьбою за увагу глядача, власний успіх та щастя, знаходиться на грані суїциду.»
Роман, звичайно, не тільки про це. Однак дякую автору за те, що дав назву тому, що досі було для мене дещо абстрактним. А також за чудове речення: «міфопоетичні мотиви та образи в творі Марини Соколян інтерпретуються крізь призму іманігативної суті мислення.» Однозначно. Тільки так вони і інтерпретуються :)
А картинка - для привернення уваги. Може, попросити видавців, аби на обкладинці наступної книжки була робота Вальєхо? :)