:) знайшла його інтерв'ю. ось цей момент цікавий: "„Перелякані вірші або поезії з-під дивану” це поетичні читання про страхи, але все ж таки не депресивні страхи. Ти ж знаєш, сучасне суспільство не любить лузерів. Навіть серед письменників тепер починають поважати заратустр, джеймсів бондів, тарзанів, успішних героїв на війні, у бізнесі та в ліжку, таких собі секс-символів епохи... Я думаю, що письменник, а поет, у першу чергу, це Гамлет, невдаха якоюсь мірою."
Ага, цікаво, дяки. Я думаю, що всі ми невдахи певною мірою - бо ніхто не буде жити вічно. :) Але як не можна виграти війну, то можна виграти хоч кілька боїв. Або і програти, але стильно :) Аби хоч спроба була варта уваги. Не люблю я Гамлета, коротше. Нежиттєздатний він :)
але ж свого досяг, хоч і нежиттєздатний. щоправда, по дорозі стільки всякого накоїв, що ліпше б він одразу помер. Це я про Гамлета :) У мене було враження, що автор мав на увазі іще й те, що успіх письменника почали вимірювати не власне письменством, а усякими штуками поза тим. точніше не успіх, а популярність, відомість, але ж в інформаційному суспільстві воно все пов'язане. чи може я йому свої думки приписую :)
Щодо вимірювання успіху - не можу не погодитись. Свята правда. Амінь! :) Але, здається, це така загальна тенденція - це ж Гройс недавно зауважив, що мистецтво зараз ділиться на масмаркет і перформанс. Так що масмаркет вимірюється накладами, а перформанс - всякими витівками. Іще, напевне, можна вимірювати вплив ідей автора на інформаційний простір... але це ж передбачає дуже кваліфікованих аналітиків. Дай боже, аби вони у нас матеріалізувалися :))
А ще - соромно, але не знаю - хто такий Олаф Клеменсен? Це псевдо чи справжній варяг?
Reply
А Олаф - такий приблизно варяг, як я - парфянка :))
Reply
ось цей момент цікавий: "„Перелякані вірші або поезії з-під дивану” це поетичні читання про страхи, але все ж таки не депресивні страхи. Ти ж знаєш, сучасне суспільство не любить лузерів. Навіть серед письменників тепер починають поважати заратустр, джеймсів бондів, тарзанів, успішних героїв на війні, у бізнесі та в ліжку, таких собі секс-символів епохи... Я думаю, що письменник, а поет, у першу чергу, це Гамлет, невдаха якоюсь мірою."
Reply
Reply
У мене було враження, що автор мав на увазі іще й те, що успіх письменника почали вимірювати не власне письменством, а усякими штуками поза тим. точніше не успіх, а популярність, відомість, але ж в інформаційному суспільстві воно все пов'язане.
чи може я йому свої думки приписую :)
Reply
Але, здається, це така загальна тенденція - це ж Гройс недавно зауважив, що мистецтво зараз ділиться на масмаркет і перформанс. Так що масмаркет вимірюється накладами, а перформанс - всякими витівками.
Іще, напевне, можна вимірювати вплив ідей автора на інформаційний простір... але це ж передбачає дуже кваліфікованих аналітиків. Дай боже, аби вони у нас матеріалізувалися :))
А, до речі, хто ви, Анонімус? :)
Reply
Leave a comment