Зображаючи жертву
Переглянувши культовий колись фільм «Амелі», моя мама відзначила, що кіно, звісно, прекрасне, але французи - якісь вони всі прибабахнуті. Не «прибабахнуті», стала я на захист кіна, це називається «яскраві характери». Але ось нещодавно я натрапила на інформацію, яка певною мірою підтверджує мамчину точку зору. Я про французьку революцію. А власне, про моду, яка виникла у них там щойно по завершенні Терору. Наприклад, манера одягатися à la victime, тобто, як жертва, яку ведуть на страту (чи вже несуть зі страти?). Волосся недбало обрізане (аби не заважало лезу нібито), навколо шиї червона стрічка (або шалик), замість звичної сукні - щось на зразок нічної сорочки. А ще страшенною популярністю користувалися les Bals des victimes - веселі такі танці, куди запрошувалися винятково близькі чи родичі тих, кого було гільйотиновано… За такою логікою опісля жовтневої революції повинна була виникнути мода на сорочки в червоний горошок. Але ж не виникла - менталітет не той :)
Макабр, коротше. Але ж хіба не шарман?
Новим поглядом подивилася на свій гарний червоний шарфик. :)