Don’t pet the burning dog
Річ у тім, що це не цілком художнє кіно. Дивлячись його, я іще зауважила, який тут незвичний сюжет, живі характери та меткі діалоги. Лише потім мені відкрилося, що сюжет містить справжні події, персонажі - це справжні люди, а більшість діалогів - реальні цитати. Цей міні-серіал знято за книгою журналіста, якого було «приписано» до 1-го розвід-батальйону американської морської піхоти, і прочитавши його статті за мотивами подорожі, я переконалася, що відмінності від дійсності тут суто стилістичні.
Це «ігрова документалка» смішна і страшна водночас. Серед вояків - гуманісти і психопати, філософи і недоумки, і жодної романтики немає в їхньому побуті, хіба суцільний та невпинний театр абсурду. Зрештою навіть прості вояки доходять геополітичного розуміння. Цитую з автора книги, Еріка Райта: «Колберт - один з небагатьох вояків, що продовжують стежити за перебігом війни за щоденними новинами БіБіСі. Коли по радіо повідомляють про солдат американської армії, які випадково розстріляли мирних жителів, він розгнівано підводиться і проходить повз своїх колег, солдат морської піхоти, що дрімають на бетоні. «Вони просрали цю війну, - каже він, - ці ідіоти. Невже вони не розуміють, що світ і так уже нас ненавидить?!»
Це «ігрова документалка» смішна і страшна водночас. Серед вояків - гуманісти і психопати, філософи і недоумки, і жодної романтики немає в їхньому побуті, хіба суцільний та невпинний театр абсурду. Зрештою навіть прості вояки доходять геополітичного розуміння. Цитую з автора книги, Еріка Райта: «Колберт - один з небагатьох вояків, що продовжують стежити за перебігом війни за щоденними новинами БіБіСі. Коли по радіо повідомляють про солдат американської армії, які випадково розстріляли мирних жителів, він розгнівано підводиться і проходить повз своїх колег, солдат морської піхоти, що дрімають на бетоні. «Вони просрали цю війну, - каже він, - ці ідіоти. Невже вони не розуміють, що світ і так уже нас ненавидить?!»