Мандри Лікією
Далі в цьому пості - фотоекскурс давньою Лікією, що на південному заході нинішньої Туреччини. Не для тих, хто любить спочивати на смугастих шезлонгах і пити джюс, а для тих, хто любить, обдираючи колінка, скакати межи античними гробками. Енджой.
Давні лікійці були моряками, торговцями, піратами, і досліджувати їхні рештки краще з моря. Тож уявімо, що для цієї поїздки ми припасли яхту. Одну з цих ось, що знайшли притулок в затишній марині Кемеру.
За годинку, чи щось такого, з правого борту нашої яхти постає гора Олімпос. Не той Олімп, що в Греції, а така собі літня резиденція божественної олігархії. Верхівка гори з божеськими апартаментами майже завжди вкрита хмарами. Бо нічого богам в вікна зазирати :)
Ще трохи, і ось, в затишній бухті, непомітній з моря, бачимо рештки античного міста Фаселіс. Хоча ні, не бачимо. Хитрі лікійці заховали своє місто в хащах і дістатися туди можна хіба човником, а далі - навпомацки.
Рештки античного театру Фаселісу, за якими видніється гора Олімпос.
Тепер трошки перестрибнемо далі, до іншого містечка, розташованого з другого боку гори. Так і зветься, Олімпос. На цій фотці рештки римських бань. Колись, кажуть, Олімпос виглядав ледь не Венецією - його було побудовано на березі річки, і будови вгрузали фундаментом просто у воду. Таке ось античне джакузі.
Ну ось і обіцяні гробки. В цьому був похований капітан дальнього плавання Евдемос. Човник бачите попід рамочкою? Пише, що капітан водив кораблі до Мармурового і Чорного моря. Ну ніби з торговою метою. Але, якщо зважити, що Олімпос був лікійською Тортугою, то може і не лише з торговою. А що дірки у гробкові, так це не тому що капітан назовні просився. Мабуть уже швидше гостей приймав. :)
А оце - руїни міста на острові Кекова, що пірнули в блакитні води Егейського моря. Тут я їх цілком розумію. :)
А це - з другого боку затоки, місто Семена, цікаве тим, що його відбудували на античних фундаментах, буцімто у їхньому первісному вигляді. До містечка не дістатися ніяк інакше окрім як морем. Жодних вам машин, жодних вулиць, лише сходи, вирізані в скелях. Позаду - середньовічна фортеця, а за нею - один з найменших у світі античних театрів, всього на двадцять рядів. Пірати піратами, але культура муше биць.
Знов гробки. Цього разу автентично-лікійські, 5-4 ст. до н.е. Скельні гробниці будинкового типу, як кажуть фахівці, розташовані неподалік від міста Міра. Пограбовані, певна річ.
А оце - панорама Мірійського театру, як його могли би бачити античні жіночки. Бо ж для них, сердешних було виділено тільки шість рядів на самій галерці. Так що красиві актори та мускулясті гладіатори лишалися далеко внизу, а лорнетів же іще не запровадили :(
Оце і весь короткий конспект. Решта 200+ фоток та історію про зеленооких курдських терористів дивитися/слухати особисто.
