Lviv Life. Лаймося по-львівськи

Sep 16, 2009 12:23

Оказывается во Львове вместо "тримайте" (в смысле, держите, получите) говорят "лапайте". Потому интересно было почерпнуть в недрах Интернета вот такую статью неизвестного автора.

Лайка і прокльони належать до оригінального витвору львівського балаку і мірою своєї оригінальності не мають аналогів у жодному іншому жаргоні україніського міста.


Найпопулярнішими словечками у лайці львівського балаку були фрази саме з
використанням таких слів, як "гівно", "срака", "дупа".

Незадоволення чимось виражалося у фразах -"до сраки", "до ясної дупи", " то мені потрібне, як до дупи дверці", "гівна варте"; "гівно правда", "в сраці був -гівно видів".

Недовіра до чогось - "срали мухи - весна буде".

Ці ж слова фігурують також у безлічі порівнянь: "впав, як і сливка в гівно", "до дупи така дупа, жи як пердне, то не смердне".

При цьому слово "дупа" мало дуже багато значень. Наведу лише частину:

1. Дупа - частина тіла, на якій сідається.

2. Жіночий статевий орган ("Люська дала мені дупу").

3. Жінка, як об'єкт сексуального зацікавлення ("О, та Нуська файша дупа").

4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою (" Борщ без м'єса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа"; "та з нього такий дупик, що страх").

5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?")

6. У значенні спини ("Світ повернувся до мене дупою")

7. "Взяти за дупу" - до чогось примусити.

8. "Йому бракує тільки другої дупи" те саме, що йому бракує тільки
пташиного молока.

9. "Цілувати когось в дупу" - підлизуватися.

10. "Темно, як у мурина в дупі".

11. У значенні серця - "це тішить, мою дупу"; "аж ми жаль дупу стиснув".

12. "Добратися до чиєїсь дупи" - поквитатися.

13. "Дупа волова", "дупа з вухами" - нездара.

14. "Дупа з яйцями" - про вольову жінку.

15. "Гризти дупу" - нарікати на щось, шкодувати.

16. "П'яний в дупу"; "п'яний в штири дупи".

17. 'Виглядає, як дупа" - про когось, хто зле виглядає.

Однією з найпопулярніших лайок були фрази зі словом "француватий" або ще коротше "франца":
В дослівному перекладі це те саме, що францюватий, або ж прокажений - "морда францувата", "галасвіта францувата". Як приклад наведу таку фразу: "Шановні гості, дорога родино, і ти, француватий швагре, просимо до столу".

Серед прокльонів вирізняються також евфемізми, що мають, на меті замінити непристойні слова іншими, які їх лише нагадують. Таким чином з'явилися замінники слова "курва" - "курча", "курди молі", "курна хата", "куртка на ваті". Останню фразу полюбляв вживати Ігор Білозір.

Місячні львівські дівчата називали "цьоткою", кажучи "нині в мене цьотка", "цьотка приїхала - грання не буде" або "приїхала цьотка, не можу піти на басейн".

Окрему групу становлять лайливі порівняння: "Такий до діла, як свиня штани наділа"; "Такий жвавий, як рак на греблі"; "Гарна, як свиня в дощ": "Дурний, як сто пудів диму"; "Дурний, як сало без хліба".

'Дурнуватий помідор", "дурний вар'ят", "фраєр помпка" (про когось наївного), "фраєрська макітра" (дурник), "раптус нервус" (нервовий чоловік), "скурчибик", "файталаха анахтемська", "кунда лайдакувата", "драб кальварийський", "мудьо паршивий", "гунцвот","лайдак".

Львівські прокльони вирізняються особливою соковитістю і фантазією: "а шлячок би тя ясненький трафив", "а бодай ти на кутні сьпівав", "аби тя дідько вхопив та й на скали заніс", "аби твоя пащека трісла, як вареник", "щоб ти сі лайном вдавив, а дощівкою захлинув", "а мору на тебе нема", "аби тя качка копнула", "бодай би ти скис", "най би тя дундер свиснув", "щоб тебе підняло та гепнуло", "бодай тебе по смерти сира земля викинула", "най тебе двері притиснуть".

Але   дальші  прокльони   -   це   вже   вищий пілотаж  метафоричної лайки: "най би тя нагла чорна кава залєла", "най би тя нагла троїста з бурячками кров залєла", "абись ся в прецель скрутив (прецель - бублик у формі вісімки)", "абись спух, як та нитка", "абись сканав, як та сьвічка", "абись ти з кості спав", "абись розпався на кавалки, а інакше зрісся", "най би ти всі зуби випали, крім одного, який би тебе болів усе життя".

Соковиті словечка львівського балаку тішилися незвичайною симпатією навіть серед тих львів'ян, які самі не були носіями балаку. У 1929 - 30-их роках, як свідчать сучасники, 'уходило за "добрий тон" серед  доростаючої освіченої молоді "говорити по-львівськи", тобто домішувати до звичайної літературної мови поодинокі слова з львівського діялекту". Можу засвідчити, що популярним це було також і в 1960 -70-их роках.

На сьогодні назріла потреба у створенні словника львівського балаку і окремого словника львівської лайки, на основі нього майбутні науковці могли б досліджувати український варіант львівської говірки так, як це тепер роблять польські учені.

Львов

Previous post Next post
Up