Ну і заради чого ми так корячились на Фофудьї, так наполегливо несли ідеали цього руху в маси, так незламно впроваджували її принципи як ефективний метод боротьби в інформаційній війні проти змосковщення? Виявляється, тільки для того, щоб з'явились сферичні виголошувачі національної ідеї в вакуумі, що з непробивною і вбивчою прямотою
обстоюють свої ідеали в руслі стерильного лабораторного патріотизму.
Я згодний з тим, що справжній патріот має бути рішучим і незламним, а також не збиватись на логічні манівці чужої ідеології і мисленнєві козячі тропи, на які тебе хоче направити ворог, чатуючи в логічних засідках на мозкову гнучкість борця, що межує зі зрадою ідеалів Донцова. Але має бути клепка. Просто клепка - без патріотичного тиснення, ковки і гаптування. Звичайна - та, якою думають.
Бо не можна з концертної сцени на Покрову на Михайлівській площі перелічувати поіменно всіх клятих діячів ворожої культури - "геть Кіркорова, геть Пугачову, геть Кобзона, їхніх продюсерів та інших музичних посіпак" і продовжувати цей список безкінечно до повного замерзання отетерілої від рівня дискурсу публіки. Бо не можна всяк раз побачивши на якомусь паркані напис "хуй", кричати "ганьба антинаціональному москальскому хуєві! Геть імперський шовіністичний хуй з палаців культури нашої батьківщини".
Окстітєсь, поки не пізно! Одягніть фофудью, поки патріотичний рух не перетворився на крамницю сувенірів з оберегами і булавами.