Бий противсіха
Вчера котов душили-душили,
душили-душили,
душили-душили,
душили-душили...
Тестом на демократичність країни є не тільки здатність організувати чесні та прозорі вибори, а й здатність її громадян поважати вибір один одного. Адже право на вибір не має ототожнюватись із правом на моральну чи інтелектуальну зверхність, даровану політичною доцільністю, яка в кожного, природньо ж, є своя.
Ця зверхність часом межує з праведною ненавистю і навіть перемежовує здоровий глузд і всяку повагу до особистості. А надто до такої, що має зарозумілу мудрагельську позицію, відірвану від реалій стражденного буття патріотично налаштованих трудящих, сидить в тих-ваших-тирнетах і не хоче патріотично панікувати, витрачаючи, судячи по кількості дописів на день, всі свої патріотичні сили і патріотичний час на гноблення новоповсталого ворога, що стрільнув у спину; причому всупереч тій самій математиці, яка й ніби викрила його своїм нещадним статистичним перстом. Але бути послідовним у спиранні на цифри не легко, бо ворога оголошено заздалегідь.
[спалення накладу книги "Музей покинутих секретів" разом із авторкою та головними героїнями, Johann Jakob Wick, 1585 рік]
Коли я був малий, то мені часто доводилось мандрувати по різних школах. То для мене було важким випробуванням, бо я не був аж надто соціалізованим кіндером і болюче сприймав зміну оточення. Після переходу до чергової школи з мене почали були кпинити два місцевих авторитети з класу, але дізнавшись, що я шарю в математиці і в мене можна списати, напередодні контрольної підійшли до моєї парти, де я сидів один, і запропонували самому обрати, хто з них сяде зі мною. Тоді я встав і сказав їм сідати разом. Вони мені цього не подарували і невдовзі мені довелось обом дати тягла.
А знаєте, чому нині так легко воювати з противсіхами? Бо їх менше за всіх.