Эволюция термина "Россия"
Из работы заведующей кафедрой истории Киево-Могилянской академии Натали Яковенко Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-початку XVIII століття. Київ, 2012. С.23,24:
За спостереженням Сергія Плохія, тогочасна «могилянська традиція вживання слова Росія в абсолютній більшості, коли не виключно, позначає землі Київської митрополії»…
Однак таку імпозантну кар'єру «Росія» зробила тільки на тій території, котра після 1654 року перейшла під протекторат московського царя. Натомість із текстів, написаних русинами Речі Посполитої, це поняття щезає так само стрімко, як і з'явилося - очевидно, як марковане асоціацією з ворожою російською державою. Скажімо, члени Львівського православного братства, вкотре перераховуючи свої кривди у заяві 1649 року, розміщають «наш народ» уже не в «Росії», а «на всьому обширі Русі» [in toto ambitu Russiae], хоч саму Церкву в урочистих випадках ще подеколи називають «російською»… Доказом того, що «селекція назв» була свідомою, може послужити, серед іншого, лист 1689 року львівського єпископа Йосифа Шумлянського до царівни Софії. Прохаючи в московської правительки фінансової підтримки, Шумлянський обирає «коректніший» для московського вуха термін: турки спустошили, пише він, «край нашої Росії».
За спостереженням Сергія Плохія, тогочасна «могилянська традиція вживання слова Росія в абсолютній більшості, коли не виключно, позначає землі Київської митрополії»…
Однак таку імпозантну кар'єру «Росія» зробила тільки на тій території, котра після 1654 року перейшла під протекторат московського царя. Натомість із текстів, написаних русинами Речі Посполитої, це поняття щезає так само стрімко, як і з'явилося - очевидно, як марковане асоціацією з ворожою російською державою. Скажімо, члени Львівського православного братства, вкотре перераховуючи свої кривди у заяві 1649 року, розміщають «наш народ» уже не в «Росії», а «на всьому обширі Русі» [in toto ambitu Russiae], хоч саму Церкву в урочистих випадках ще подеколи називають «російською»… Доказом того, що «селекція назв» була свідомою, може послужити, серед іншого, лист 1689 року львівського єпископа Йосифа Шумлянського до царівни Софії. Прохаючи в московської правительки фінансової підтримки, Шумлянський обирає «коректніший» для московського вуха термін: турки спустошили, пише він, «край нашої Росії».