Эволюция "Малой России"
Из работы заведующей кафедрой истории Киево-Могилянской академии Натали Яковенко Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-початку XVIII століття. Київ, 2012. С.27, 28:
У 1620 році, переїжджаючи через Київ, (Иерусалимский патриарх. - М.Б.) Теофан посвятив митрополита й кількох єпископів. У відповідному патріаршому посланні було оголошено про поставлення даних осіб на «престоли Малої Росії»; тоді ж патріарх видав два патирські благословення Київському братству «в Малій Росії». Наступні поодинокі випадки вживання цього поняття аж до середини XVII століття фіксуються виключно в київському церковному середовищі (П. Толочко не согласен с подобной точкой зрения и пишет: «Поступово термін «Мала Русь» із сфери літературно-духовної перейшов у державно-політичну. Він фігурує у гетьманських універсалах і листах вже у другій чверті XVII ст. Так Яків Острянин у 1638 р. своїм універсалом повідомляв, що виступає з військом на Україну Малоросійську для визволення «народа нашего православного от ярма, порабощенія и мучительства тиранского леховского, и для отмщения починаних обид... всему поспольству рода русского в Малой Росіи, по обоим сторонам Днепра мешкаючого»». Правда, это единственный приведенный Толочком пример до событий 1648 года, а ссылка дана на летопись Величка, как известно грешащую выдуманными текстами. - М.Б.). Зокрема, в ході проаналізованого Сергієм Плохієм зародження тут ідеї загальноруської (російсько-українсько-білоруської) спорідненості знову виринають формули «Велика і Мала Росія», а в листах київських митрополитів, адресованих до Москви, їхня титулатура оздоблюється «політично коректною» формулою «усієї Малої Росії». На суто «експортний» характер цієї формули вказує те, що у внутрішньому вжитку слово «Мала» завжди опускалося, і титул митрополитів звучав по-старому - «милістю Божою всієї Росії» чи «всієї Русі».
З початком козацького повстання 1648 року поняття «Мала Росія» набуло потужного нового дихання.
У 1620 році, переїжджаючи через Київ, (Иерусалимский патриарх. - М.Б.) Теофан посвятив митрополита й кількох єпископів. У відповідному патріаршому посланні було оголошено про поставлення даних осіб на «престоли Малої Росії»; тоді ж патріарх видав два патирські благословення Київському братству «в Малій Росії». Наступні поодинокі випадки вживання цього поняття аж до середини XVII століття фіксуються виключно в київському церковному середовищі (П. Толочко не согласен с подобной точкой зрения и пишет: «Поступово термін «Мала Русь» із сфери літературно-духовної перейшов у державно-політичну. Він фігурує у гетьманських універсалах і листах вже у другій чверті XVII ст. Так Яків Острянин у 1638 р. своїм універсалом повідомляв, що виступає з військом на Україну Малоросійську для визволення «народа нашего православного от ярма, порабощенія и мучительства тиранского леховского, и для отмщения починаних обид... всему поспольству рода русского в Малой Росіи, по обоим сторонам Днепра мешкаючого»». Правда, это единственный приведенный Толочком пример до событий 1648 года, а ссылка дана на летопись Величка, как известно грешащую выдуманными текстами. - М.Б.). Зокрема, в ході проаналізованого Сергієм Плохієм зародження тут ідеї загальноруської (російсько-українсько-білоруської) спорідненості знову виринають формули «Велика і Мала Росія», а в листах київських митрополитів, адресованих до Москви, їхня титулатура оздоблюється «політично коректною» формулою «усієї Малої Росії». На суто «експортний» характер цієї формули вказує те, що у внутрішньому вжитку слово «Мала» завжди опускалося, і титул митрополитів звучав по-старому - «милістю Божою всієї Росії» чи «всієї Русі».
З початком козацького повстання 1648 року поняття «Мала Росія» набуло потужного нового дихання.