Украина и Малая Россия
Из работы заведующей кафедрой истории Киево-Могилянской академии Натали Яковенко Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-початку XVIII століття. Київ, 2012. С.28, 29:
Ці гасла (защиты «греческой веры». - М.Б.), серед іншого, стали оздоблюватися в інтенсивних зносинах з «одновірною» православною Московією «політично коректною» назвою козацького Гетьманату - «Мала Росія». Не виключено також, що на появу в козацькій лексиці цього окреслення вплинули східні ієрархи - чи не головні інспіратори ідеї об'єднання «Великої Росії» з «Малою»: наприклад, саме єрусалимський патріарх Паїсій улітку 1648 року виступав першим «лобістом» Богдана Хмельницького на царському дворі. З прийняттям у 1654 році протекторату московського царя, внаслідок чого його титулатура доповнилася формулою «Великої, Білої і Малої Русі», окреслення Гетьманату як «Малої Росії» тотально опановує московський офіційний дискурс, а створений у 1662 році спеціальний орган для зносин з Гетьманатом отримує назву Малоросійського приказу.
У цю традицію іменування поступово втягується і козацька старшина, хоч спершу поняття «Мала Росія» носить у їхньому виконанні ще виразно «експортний» характер - для зносин з Москвою, тоді як у внутрішньому вжитку територію Гетьманату називали «Україною», а її мешканців - «руським народом» (наприклад, в універсалах Богдана Хмельницького вислів «Мала Росія» не вжито жодного разу, а «Україна» - аж десять разів). Виразним свідченням того, що новонароджена «Мала Росія» в очах козацької старшини вже втратила свою церковну, довоєнну семантику, себто стала позначати не Київську митрополію, а територію козацького Гетьманату, є запис переговорів Івана Виговського з московським дипломатом Василем Кікіним у серпні-вересні 1658 року
Ці гасла (защиты «греческой веры». - М.Б.), серед іншого, стали оздоблюватися в інтенсивних зносинах з «одновірною» православною Московією «політично коректною» назвою козацького Гетьманату - «Мала Росія». Не виключено також, що на появу в козацькій лексиці цього окреслення вплинули східні ієрархи - чи не головні інспіратори ідеї об'єднання «Великої Росії» з «Малою»: наприклад, саме єрусалимський патріарх Паїсій улітку 1648 року виступав першим «лобістом» Богдана Хмельницького на царському дворі. З прийняттям у 1654 році протекторату московського царя, внаслідок чого його титулатура доповнилася формулою «Великої, Білої і Малої Русі», окреслення Гетьманату як «Малої Росії» тотально опановує московський офіційний дискурс, а створений у 1662 році спеціальний орган для зносин з Гетьманатом отримує назву Малоросійського приказу.
У цю традицію іменування поступово втягується і козацька старшина, хоч спершу поняття «Мала Росія» носить у їхньому виконанні ще виразно «експортний» характер - для зносин з Москвою, тоді як у внутрішньому вжитку територію Гетьманату називали «Україною», а її мешканців - «руським народом» (наприклад, в універсалах Богдана Хмельницького вислів «Мала Росія» не вжито жодного разу, а «Україна» - аж десять разів). Виразним свідченням того, що новонароджена «Мала Росія» в очах козацької старшини вже втратила свою церковну, довоєнну семантику, себто стала позначати не Київську митрополію, а територію козацького Гетьманату, є запис переговорів Івана Виговського з московським дипломатом Василем Кікіним у серпні-вересні 1658 року