Украина в спектре значений
Из работы заведующей кафедрой истории Киево-Могилянской академии Натали Яковенко: Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-початку XVIII століття. Київ, 2012. С.36:
Паралельно з таким розширеним сприйняттям «усієї України» остання могла дробитися на низку «Україн», що справді маркували окраїнне розташування територій - Україну «подільську», «придніпровську», «київську», «брацлавську», «задніпровську», «надбужанську» (себто над р. Південний Буг). Подеколи сюди потрапляло й пограниччя Галицької Русі: наприклад, у 1600 році белзький воєвода Станіслав Влодек називає «тутешньою Україною» південні околиці Руського воєводства - Сеняву, Теребовлю й Галич (Лист до великого коронного гетьмана Яна Замойського: Синява, 7 V 1600 року (AGAD, AZ, rps 703, nr 18). Схоже, не останню роль у згаданій пульсації поняття «Україна»/«окраїна» відігравало місцепроживання пишучого: чим далі від прикордоння він жив, тим більш неокресленою у його сприйнятті поставала «Україна». Скажімо, для мешканця Малої Польщі навіть сусідні терени Руського воєводства зі столицею у Львові були «Україною». Невтомний викривач «фальшивої шляхти» Валер'ян Неканда-Трепка, краків'янин, у своїх нотатках 1620-1630-х років одного зі своїх антигероїв поміщає «на Україні під Самбором» (Nekanda Trepka W. Liber generations plebeanorum («Liber Chamorum» / Opracowal Rafal Leszczynski. Wyd. 2-ie. Wroclaw etc., 1995. S. 459 (№ 2355), тобто майже під польським кордоном, а не знаючи, де нині живе «фальшивий шляхтич», Неканда просто махає рукою в східний бік: «Запав кудись або на Поділля, або до України» (Там само. C. 302 (№ 1477).
Паралельно з таким розширеним сприйняттям «усієї України» остання могла дробитися на низку «Україн», що справді маркували окраїнне розташування територій - Україну «подільську», «придніпровську», «київську», «брацлавську», «задніпровську», «надбужанську» (себто над р. Південний Буг). Подеколи сюди потрапляло й пограниччя Галицької Русі: наприклад, у 1600 році белзький воєвода Станіслав Влодек називає «тутешньою Україною» південні околиці Руського воєводства - Сеняву, Теребовлю й Галич (Лист до великого коронного гетьмана Яна Замойського: Синява, 7 V 1600 року (AGAD, AZ, rps 703, nr 18). Схоже, не останню роль у згаданій пульсації поняття «Україна»/«окраїна» відігравало місцепроживання пишучого: чим далі від прикордоння він жив, тим більш неокресленою у його сприйнятті поставала «Україна». Скажімо, для мешканця Малої Польщі навіть сусідні терени Руського воєводства зі столицею у Львові були «Україною». Невтомний викривач «фальшивої шляхти» Валер'ян Неканда-Трепка, краків'янин, у своїх нотатках 1620-1630-х років одного зі своїх антигероїв поміщає «на Україні під Самбором» (Nekanda Trepka W. Liber generations plebeanorum («Liber Chamorum» / Opracowal Rafal Leszczynski. Wyd. 2-ie. Wroclaw etc., 1995. S. 459 (№ 2355), тобто майже під польським кордоном, а не знаючи, де нині живе «фальшивий шляхтич», Неканда просто махає рукою в східний бік: «Запав кудись або на Поділля, або до України» (Там само. C. 302 (№ 1477).