Российское царствие
1669 року Фьодор Акімовіч Ґрібоедов (6л. 1620-1673) склав для царя Алексея Міхайловіча Романова коротку «Историю о царях и великих князьях земли русской»…Установивши верховенство царської династії, чи згадує Ґрібоєдов, якою територією або народом править ця династія? Територією, безперечно, є певна «Русь». Концепція Руської землі вперше постає у назві твору, що займає цілих дві сторінки оригінального тексту. Назва починається зі згадки про Володимира Святославича, що просвітив «землю Русскую», запровадивши християнство, далі згадуються Міхаіл Фьодоровіч (самодержець «всея Руси») й Алексей Міхайловіч, «всея Великім и Малыя и Белыя России самодержец», насамкінець знаходимо такі поняття, як «великое Российское царствие» та «Великая Россия». Отже, для автора «Россия» та «Российское царствие» є продовженням «Руської землі», що її вперше згадано у зв'язку з Володимиром, - тобто в апогеї її розвитку Ґрібоєдов ніколи не дає географічного означення «Руської землі», але у зв'язку з Володимиром згадує Київ, Великий Новгород, Полоцьк, Турів, Ростов, Муром, Деревлянську землю, Тмуторокань, Смоленськ і Псков. Згодом замість згадувати про територію Руської землі він починає наголошувати назви - «Российская держава» або «Российское царствие»…
Ґрібоєдов розглядає Росію як династичне православне Руське царство, що бере початок у Києві від Святого Володимира і досягає вершини розвитку за Алєксєя Міхайловіча Романова в Москві. Він не виявляє інтересу до руського народу чи його етнічних властивостей. Також «Історії» Ґрібоєдова цілком чужа ідея возз'єднання раніше втрачених руських земель у Московській Руській державі. Після захоплення України «Малая Россия» просто додається до царського титулу, без жодної згадки про те, що ці терени були частиною «Русской земли» Володимира (Зенон Когут. Коріння ідентичности. Студії з ранньомодерної та модерної історії України. Київ, 2004. С.169,172-174)
Ґрібоєдов розглядає Росію як династичне православне Руське царство, що бере початок у Києві від Святого Володимира і досягає вершини розвитку за Алєксєя Міхайловіча Романова в Москві. Він не виявляє інтересу до руського народу чи його етнічних властивостей. Також «Історії» Ґрібоєдова цілком чужа ідея возз'єднання раніше втрачених руських земель у Московській Руській державі. Після захоплення України «Малая Россия» просто додається до царського титулу, без жодної згадки про те, що ці терени були частиною «Русской земли» Володимира (Зенон Когут. Коріння ідентичности. Студії з ранньомодерної та модерної історії України. Київ, 2004. С.169,172-174)