Галичане и волынцы

[pycckomy]

Коли паробокъ зайде за рѣку Середъ або Бугъ, та перейме тамошню бесѣду, а повернувши до дому стане закидати по ихному, то посмѣвкуются ему: Ось диви, якій менѣ шляхтичь, вже навчився: теля, шапка (вм. тельє, шьєпка) говорити. - Навѣть строємъ розличаются Галичане и Горяне ȏтъ Волынцѣвъ, Подолянѣ и пр. отъ н. пр. опанчѣ (съ ȏтлогою, бородицею) лишь доти носятъ по селахъ, доки засягає нарѣчіє волынско-подȏльске, въ предѣлахъ галицкого окрȏм мѣщанъ, перенявшихъ сю моду знать за княжеского володѣнья, на селѣ никто не носитъ, тȏлько сѣраки (авердаки) и то съ клинами по бокахъ т.э. иншого крою якъ колыск.
(«Историческій очеркъ основанія галицко-рускои матицЂ». Львов, 1850. С. 58,59)