Украинцы за целостность имперской православной церкви
Надії українського духівництва зросли після призначення 1750 року брата Олексія Розумовського, Кирила, гетьманом України. 1752 року митрополит Тимофій Щербацький подав петицію до Колегії закордонних справ - імперської установи, відповідальної за українські світські справи - з вимогою повернути під юрисдикцію Київського митрополита Переяславську єпархію та ставропігійний Київський Межигірський монастир, відновити обмежене право друкувати літургічні й релігійні книжки
(таке право мата ставропігійна ГІечерська лавра) і право незалежно вершити церковний суд, рішення якого не підлягали б оскарженню вищою церковною владою. Митрополит також провів вибори нового єпископа в Переяславі. Безперечно, в цих діях митрополита підтримував гетьман.
Коли Синод дізнався про вимоги митрополита Щербацького та події в Переяславі, він не тільки відхилив усі пункти петиції (яка навіть адресувалася не до Синоду), але й висловив сувору догану митрополитові за спробу обрати переяславського єпископа. На той час Синод повністю контролювали українці, і це ще раз доводить: опинившіїся при владі, українське духівництво обстоювало цілісність імперської Православної Церкви й боролося проти будь-яких партикуляристських тенденцій в Українській Церкві» (Зенон Когут. Коріння ідентичности. Студії з ранньомодерної та модерної історії України. Київ, 2004. С. 125,126)
(таке право мата ставропігійна ГІечерська лавра) і право незалежно вершити церковний суд, рішення якого не підлягали б оскарженню вищою церковною владою. Митрополит також провів вибори нового єпископа в Переяславі. Безперечно, в цих діях митрополита підтримував гетьман.
Коли Синод дізнався про вимоги митрополита Щербацького та події в Переяславі, він не тільки відхилив усі пункти петиції (яка навіть адресувалася не до Синоду), але й висловив сувору догану митрополитові за спробу обрати переяславського єпископа. На той час Синод повністю контролювали українці, і це ще раз доводить: опинившіїся при владі, українське духівництво обстоювало цілісність імперської Православної Церкви й боролося проти будь-яких партикуляристських тенденцій в Українській Церкві» (Зенон Когут. Коріння ідентичности. Студії з ранньомодерної та модерної історії України. Київ, 2004. С. 125,126)