З роботи: Сергій Плохій. Походження слов'янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі. Київ, 2015. С.302,303:
Зовсім інакший образ Росії постає з Прокоповичевих творів, написаних після Полтавської битви. Як і в трагікомедії «Владимир», у проповіді, присвяченій перемозі Петра, він часто звертається до Росії як до свого співрозмовника…
У проповіді сказано, що «пределы» царства монарха - це також кордони «Российской монархии», «Российского государства», а отже, Росії. Тож у полтавській проповіді Прокопович відходить від попереднього застосування цього терміна щодо київського церковно-адміністративного утворення або козацького державного утворення і закріплює його за територією всієї Московської держави, яка охоплює й Гетьманщину…
Оскільки термін «Росія» в проповіді 1709 року закріплено за всім простором, підвладним цареві, землі, що їх у трагікомедії Прокопович називав «Росією», тепер отримують назву «Мала Росія». Цього терміна не було в п’єсі. Згідно з проповіддю, Мазепа запросив Карла XII у Малу Росію: «Коварный наущением и тайным руководительством от проклятаго зменника воведен єсть внутр самую Малую Россию». Саму територію Малої Росії «служители диавольскии» збиралися очистити від православної віри, запровадивши натомість церковну унію - це було типове звинувачення проти Мазепи в російській пропаганді 1708-1709 років, яке Прокопович у належний спосіб повторив у своїй проповіді