Галичане - русские
М.П. Драгоманов (Самый выдающийся украинский мыслитель в XIX веке) в 1873 году в статьях «Русские в Галиции» и «Литературное движение в Галиции» назвал галичан «русскими» и заявил, что споры между обеими галицкими партиями: общерусской и украинской в литературных делах и вопросах народного просвещения идут лишь о правописании и о том, какая литература для них должна быть высшей: общерусская или всеславянская»?
«В практичних справах народної освіти і літератури нема майже ніякої різниці між партіями панруською і українською в Галичині, котрі обидві стоять за народну мову (хоч поки обидві не дуже її знають, бо обидві ще мало демократичні), а що сваряться вони із-за справ формальних (правопис) або далеких (яка мусить бути вища - всеруська або всеслов'янська література?)(М.П.Драгоманов АВСТРО-РУСЬКІ СПОМИНИ).
На самом деле, Драгоманов подчеркивал и единство, и самобытность наших племен. Но между его строк чувствуется невероятная сила общерусской идеи. Например, он считал, что даже принцип национальности далеко не всегда может быть союзником украинской автономии: «помосковлення йшло у нас поволі й за поміччю самих наших земляків (починаючи з "черні" й славного Запорожжя в 1658-1663 рр.), в котрих не було свідомого національного чуття, що й тепер його нема в більшості наших освічених класів, а в народі єсть тільки неясне чуття, що він не "кацап", але нема ясної думки про те, хто він? - і що через те все ми мусимо виходити навіть у своєму автономізмі не від трактатів і навіть не від принципу національності (котрий панрусисти повертають проти нас), а від загальних ліберально-демократичних принципів політичних і культурних та вести роботу знизу вгору, не брикаючись проти москалів як нації» (Там же).
«В практичних справах народної освіти і літератури нема майже ніякої різниці між партіями панруською і українською в Галичині, котрі обидві стоять за народну мову (хоч поки обидві не дуже її знають, бо обидві ще мало демократичні), а що сваряться вони із-за справ формальних (правопис) або далеких (яка мусить бути вища - всеруська або всеслов'янська література?)(М.П.Драгоманов АВСТРО-РУСЬКІ СПОМИНИ).
На самом деле, Драгоманов подчеркивал и единство, и самобытность наших племен. Но между его строк чувствуется невероятная сила общерусской идеи. Например, он считал, что даже принцип национальности далеко не всегда может быть союзником украинской автономии: «помосковлення йшло у нас поволі й за поміччю самих наших земляків (починаючи з "черні" й славного Запорожжя в 1658-1663 рр.), в котрих не було свідомого національного чуття, що й тепер його нема в більшості наших освічених класів, а в народі єсть тільки неясне чуття, що він не "кацап", але нема ясної думки про те, хто він? - і що через те все ми мусимо виходити навіть у своєму автономізмі не від трактатів і навіть не від принципу національності (котрий панрусисти повертають проти нас), а від загальних ліберально-демократичних принципів політичних і культурних та вести роботу знизу вгору, не брикаючись проти москалів як нації» (Там же).