На возвышенных языках отдавали предпочтение этнонимам, основанным на термине "Россия"
З роботи: Сергій Плохій. Походження слов'янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі. Київ, 2015. С.298,299:
До термінології, зіпертої на слові «Россія», вдавалися у своїх латиномовних творах і вишколені у Києві козацькі автори. Приміром, укладачі латинських «Pacta et Constitutiones» (1710) (створений за кордоном. - М.Б.) на позначення України й українців використовували такі терміни, як «patriam Rossiacam», «gente Rossiaca», «filiis Rossiacis» та «liberam Rossiacam».
Застосування цих термінів щодо України стає особливо очевидним у посиланнях на Київ як митрополичий центр «Россїї» щодо інших українських міст: «Metropolis Urbs Rossiae, Кііоѵіа, caeteraeąue Ucrainae civitates» (XXV). Терміни «Україна» й «український» (Ucraina, Ucrainensibus) часто вживали в тексті цього документа як синоніми термінології, що базувалася на слові «Россія». Це ж стосується термінів, похідних від етноніма «Roxolani»: «Roxolana patria nostra» (XXVI), «incolis Roxolanis» (XXIX), «Roxolane patriae, Matris Nostrae» (XXXII) тощо. Термін «Рагѵа Rossia» (Мала Росія) трапляється в «Pacta» лише двічі: одного разу щодо юрисдикції Церкви, а другого - щодо вітчизни козацтва («Рагѵа Rossia, patria nostra»). На позначення північного сусіда автори «Pacta» послуговувалися термінами «Moscovitico Ітрегіо» та «iugo Moscorum». Якщо тогочасною канцелярською українською мовою козацькі еліти називали свою вітчизну Малоросією, а не «Россією», то «піднесеними» мовами, як-от латиною, вони віддавали перевагу етнонімам, базованим на терміні «Россія», а не на термінах «Україна» («Ucraina») або «Мала Росія» («Рагѵа Rossia»).
До термінології, зіпертої на слові «Россія», вдавалися у своїх латиномовних творах і вишколені у Києві козацькі автори. Приміром, укладачі латинських «Pacta et Constitutiones» (1710) (створений за кордоном. - М.Б.) на позначення України й українців використовували такі терміни, як «patriam Rossiacam», «gente Rossiaca», «filiis Rossiacis» та «liberam Rossiacam».
Застосування цих термінів щодо України стає особливо очевидним у посиланнях на Київ як митрополичий центр «Россїї» щодо інших українських міст: «Metropolis Urbs Rossiae, Кііоѵіа, caeteraeąue Ucrainae civitates» (XXV). Терміни «Україна» й «український» (Ucraina, Ucrainensibus) часто вживали в тексті цього документа як синоніми термінології, що базувалася на слові «Россія». Це ж стосується термінів, похідних від етноніма «Roxolani»: «Roxolana patria nostra» (XXVI), «incolis Roxolanis» (XXIX), «Roxolane patriae, Matris Nostrae» (XXXII) тощо. Термін «Рагѵа Rossia» (Мала Росія) трапляється в «Pacta» лише двічі: одного разу щодо юрисдикції Церкви, а другого - щодо вітчизни козацтва («Рагѵа Rossia, patria nostra»). На позначення північного сусіда автори «Pacta» послуговувалися термінами «Moscovitico Ітрегіо» та «iugo Moscorum». Якщо тогочасною канцелярською українською мовою козацькі еліти називали свою вітчизну Малоросією, а не «Россією», то «піднесеними» мовами, як-от латиною, вони віддавали перевагу етнонімам, базованим на терміні «Россія», а не на термінах «Україна» («Ucraina») або «Мала Росія» («Рагѵа Rossia»).