Москвофилы, народовцы и простой народ
Известный галицкий писатель 19-20 вв. Михаил Павлик, отметив, что поляки в Галичине в 1890 году основали комитет для помощи бедным, оказывая помощь и русским селянам, спрашивает: «А як же ж поставилася руска інтелігенція? Скажемо правду, - гірше під польскоі». Павлик критикует и народовцев, и москвофилов, но из его строк видно, что лишь у москвофилов нашлось достаточно инициативы и сил, чтобы основать действенный комитет, который получил разрешение собирать деньги для голодающих в Галичине и заграницей:
«Ми ще перед новим роком говорили поважнійшим народовцям, що конче би треба заложити руский голодовий комітет з виднійших Русинів усіх партій і переконань, комітет, котрий би видав відозву до всіх Русинів, а то й до всіх Славян у краю й за границею. Але від тих народовців ми почули, що то не поведсcя. А поки народовці львівскі думали, то противна йім партія,- що недавно ще голосила про конечність солідарности між Русинами, - москальофіли, тихцем оснували власний комітет, що й дістав потім дозвіл збирати в краю й декуди заграницею складки, тай веде тепер усе на власну руку, ані думаючи про народовців чи ще про кого. Звісно, коли вже оголошено, що є той руский комітет, то народовцям яковось було основувати ще й свій, і так то, навіть у найтяжшій для народу хвилі, руска інтелігенція. за почином львівских москальофілів, не стала разом, як один муж, як стали навіть Поляки й Польки. Дуже сумно. Видно, деякі люде хотять і сю хвилю визискали для себе, щоби самим вирости перед народом, а других принизити. Зрештою, ті люде мають добрий нюх, а до солідарноети певне покличуть і народовців і кого вгодно, аж тоді, коли йім самим прийде круто, як було напр тоді, коли мало падати Общое заведеніе а з ним і стовпи львівских москальофілів. А які вони щирі, видно найкрасше в того, що як тілько дістали на Заведеніє з Росіі гроші, - то й знати не схотіли народовців. Таж чесні люде не роблять; так не роблять люде, у котрих справді на серці тілько народне добро, і ми певнісінькі, що по селах і місточках не богато найдеся москальофілів, котрі би за таке похвалили своїх необачних союзників у Львові…
Ми певнісінькі, що й однобічний руский голодовий комітет не буде зовсім справедливо роздавати зібраноі ним запомоги, а буде обминати ті громади і тих громадян, що єму нелюбі, то є, що більше хиляться до народовців або до кого. Бо, як се не гірко, а й «світлий» Русин уміє вже і з найбільшого нещастя кувати для себе політичне ружє. Тим то в таких і в загалі в важнійших руских справах рускі посли повинні все йти вперед солідарно, тоді скорше дійдемо до ладу». (Народ. 1890.№5.С.58)