З роботи: Сергій Плохій. Походження слов'янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі. Київ, 2015. С.296,297:
Згідно з київськими текстами кінця XVII - початку XVIII століття, з московитами київських русинів об’єднувало не тільки членство в одній нації-народі, але й ім’я власної домівки, яку вони, на диво читачам пізніших часів, називали «Россія». В Україні традиція використання терміна «Русь» у його грецькій формі «Россія» та похідних від неї варіантах (скажімо, «россійський») на позначення руських земель (інколи вкупі з Московією) тягнеться щонайменше від 1590-х років.1592 року в листі, що його львівське православне братство передало московському цареві через проїжджих грецьких ієрархів, було використано поняття «род російскій» як етнокультурну категорію, що пов’язувала польсько-литовську та московську Русі. Втім, зазвичай у тогочасних руських і польських творах термін «Россія» (польське «Rossyja») вживали винятково на позначення польсько- литовської Русі. Саме в цьому сенсі в «Треносі» ібю року Мелетій Смотрицький уживає терміни «народ російський» та «російська земля». Такий ужиток здобув особливу популярність за часів Петра Могили. У віршах, написаних 1633 року з нагоди його в’їзду в столицю, були численні згадки про «Россію». Невідомий автор польськомовного панегірика на честь Могили «Mnemosyne sławy, prac і trudów» назвав його «російським Тебом» («Feb rossyjski») і звеличував за захист «милої Росії» («miła Rossyja»), що нагадує згадки польських авторів про «милу Польщу» («miła Polska»). «Россія» Петра Могили напевно охоплювала землі Київської митрополії, але не московські території, які офіційно отримали таку назву за Петра І. Крім того, у віршах, складених у канцелярії Богдана Хмельницького наприкінці 1649 року, польсько-литовську Русь називали «Росією», а її мешканців «росіянами». Хоча в листуванні з Москвою Могила титулував себе «митрополитом Малої Росії», в інших випадках він використовував титул «митрополит всієї Росії». Це стосується і його наступника на митрополичому престолі Сильвестра Косова, якого у віршованих епітафіях називали головою «всея Россіи», і саме «Россія вся» оплакувала його кончину.