Броня крепка и танки наши быстры
Новости с полей:
"Ситуйовина.
Кляті московіти посунули наших з позицій.
Добряче так посунули : кілометри на два вглиб і півтора-два в ширину.
Закріпилися і грамотненько так давай розширювати плацдарм.
І що препротивно, так це те, що не підступишся!
Ловкенько взаємодіють з сусідами і ті не дають підрізати їм фланги, а самі обложились АГСами й прострілюють усі підступи.
Ще й танки їх прикривають.
Продумані які!
Всі спроби їх зковирнути не дали результатів.
Почали ми нить і випрошувать хоч якогось посилення, бо не дай Боже вони там закріпляться остаточно і посунуть нас ще далі, а там і до прориву не далеко.
Начальство крутило носом, варило воду, але через три дні постійного скавуління таки розродилося на три танчики.
Три то воно три, а приїхав один, але живчик і активний, аж земля горить, при чому, в буквальному сенсі)
Отже, почав той живчик щодня тривожити московітів. То там стрельне, то тут. То з лісочку, то з кущів, то з-за насипу, то з ярочка, то просто з дороги в наглу.
Попив крові, коротше, московітам.
Три дні мучив їх і так, і сяк.
Бахне раз-два і міняє позицію. Знову бахне раз-два і на лижі!
Розвалив їм кілька точок, аж бачили, як руки-ноги летять в переміжку з розбитими кулеметами-автоматами.
Радості було! Куди там!
Рішили наступать!
Пішли… ну… як пішли?
Почали просочуватись потихеньку лісосмугами та вибалочками. Но гади помітили і почали кріпить.
Мало того що підключили міномети, ще й висунулись на підтримку два танки і беха з десантом.
Ну, думаємо, гаплик нам зараз буде.
Аж, гульк! А танчик то наш не один, а таки три!
Один уперся лобом в насип, так що тільки башта стирчить. Другий забурився в купу розбитих дерев, що й не розбереш де танк, а де наламаний хмиз.
Ну і Живчик прискакав. Куди ж без нього.
Виманили, значить, гівнюків.
Отже першою пішла за вітром беха з десантом. Розлетілись пташками сердешні, аж у повітрі перекидались!
Потім вибухнуло щось на броні у одного танчика, а потім з усіх щілин полум‘я, аж загуло. Каш-маррр!
Другий танчик рвонув до лісосмуги ховатися. Та от біда (хоча кому як) в щось влетів і застряг. При чому, так невдало (хоча, кому як), що корма стирчала з кущів, як маяк. От в неї йому й напихали штуки три снарядів.
Як горів, як горів! Яка краса!
Та московіти не стушувалися і продовжували давати відкоша.
Наші накрили їх мінометами, потім ще раз і ще раз.
Не відступають!
І раптом, ні сіло-ні впало, почали безладно тікати!
Ура!
Наші ще натисли і погнали московітів світ за очі.
Не тільки повернули позиції а ще й захопили ворожі і добряче поламали сусіднім московітам фланги.
Пройшли ще далі та тільки мавпи підтягнули резерви і добить гівнюків не дали. Хоча істерика в ефірі у них була, аж серце раділо.
Коротше, полонені розказали прецікаву байку.
Трималося там у них все на комроти. Він був ще той спец. Досвідчене падло.
Тому й не відступали.
Та ще й мислили наступати!
І тут його викликали на КСП, бо приїхав якийсь начальник перевірити, як йде підготовка.
Аж тут вся ця катавасія!
І що ж ви думали?
Отой танк, що йому увесь зад роздовбали, застряг … ги-ги… бо заїхав на КСП і провалився в бліндажі, де сиділо оте цабе!
Подушив там всіх - і зв‘язківців, і замполіта ротного, і це когось, включно з тим цабе. А коли танчик розвалювали, то поранили, ще й важко, ротного.
Його, звісно, на ноші та в тил.
Та не так сталося, як гадалося!
От міна прилетіла і ротного добила, а з ним ще й старшину роти і заступника, і ще чотири бійці.
От тут все у них і поламалося остаточно.
Побігли касатики, а їх в спину автоматно-кулеметним вогнем підганяла наша піхота і мастили п‘ятки з гармат танки.
Гадаю, що далі буде))"
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02ZPRd5rYQcFiv5p3jFLvB6yJME1UqPUz4vz8oinMHokSsQbjnwQZBKcHujpdXzm7ql&id=100038442500895
"Ситуйовина.
Кляті московіти посунули наших з позицій.
Добряче так посунули : кілометри на два вглиб і півтора-два в ширину.
Закріпилися і грамотненько так давай розширювати плацдарм.
І що препротивно, так це те, що не підступишся!
Ловкенько взаємодіють з сусідами і ті не дають підрізати їм фланги, а самі обложились АГСами й прострілюють усі підступи.
Ще й танки їх прикривають.
Продумані які!
Всі спроби їх зковирнути не дали результатів.
Почали ми нить і випрошувать хоч якогось посилення, бо не дай Боже вони там закріпляться остаточно і посунуть нас ще далі, а там і до прориву не далеко.
Начальство крутило носом, варило воду, але через три дні постійного скавуління таки розродилося на три танчики.
Три то воно три, а приїхав один, але живчик і активний, аж земля горить, при чому, в буквальному сенсі)
Отже, почав той живчик щодня тривожити московітів. То там стрельне, то тут. То з лісочку, то з кущів, то з-за насипу, то з ярочка, то просто з дороги в наглу.
Попив крові, коротше, московітам.
Три дні мучив їх і так, і сяк.
Бахне раз-два і міняє позицію. Знову бахне раз-два і на лижі!
Розвалив їм кілька точок, аж бачили, як руки-ноги летять в переміжку з розбитими кулеметами-автоматами.
Радості було! Куди там!
Рішили наступать!
Пішли… ну… як пішли?
Почали просочуватись потихеньку лісосмугами та вибалочками. Но гади помітили і почали кріпить.
Мало того що підключили міномети, ще й висунулись на підтримку два танки і беха з десантом.
Ну, думаємо, гаплик нам зараз буде.
Аж, гульк! А танчик то наш не один, а таки три!
Один уперся лобом в насип, так що тільки башта стирчить. Другий забурився в купу розбитих дерев, що й не розбереш де танк, а де наламаний хмиз.
Ну і Живчик прискакав. Куди ж без нього.
Виманили, значить, гівнюків.
Отже першою пішла за вітром беха з десантом. Розлетілись пташками сердешні, аж у повітрі перекидались!
Потім вибухнуло щось на броні у одного танчика, а потім з усіх щілин полум‘я, аж загуло. Каш-маррр!
Другий танчик рвонув до лісосмуги ховатися. Та от біда (хоча кому як) в щось влетів і застряг. При чому, так невдало (хоча, кому як), що корма стирчала з кущів, як маяк. От в неї йому й напихали штуки три снарядів.
Як горів, як горів! Яка краса!
Та московіти не стушувалися і продовжували давати відкоша.
Наші накрили їх мінометами, потім ще раз і ще раз.
Не відступають!
І раптом, ні сіло-ні впало, почали безладно тікати!
Ура!
Наші ще натисли і погнали московітів світ за очі.
Не тільки повернули позиції а ще й захопили ворожі і добряче поламали сусіднім московітам фланги.
Пройшли ще далі та тільки мавпи підтягнули резерви і добить гівнюків не дали. Хоча істерика в ефірі у них була, аж серце раділо.
Коротше, полонені розказали прецікаву байку.
Трималося там у них все на комроти. Він був ще той спец. Досвідчене падло.
Тому й не відступали.
Та ще й мислили наступати!
І тут його викликали на КСП, бо приїхав якийсь начальник перевірити, як йде підготовка.
Аж тут вся ця катавасія!
І що ж ви думали?
Отой танк, що йому увесь зад роздовбали, застряг … ги-ги… бо заїхав на КСП і провалився в бліндажі, де сиділо оте цабе!
Подушив там всіх - і зв‘язківців, і замполіта ротного, і це когось, включно з тим цабе. А коли танчик розвалювали, то поранили, ще й важко, ротного.
Його, звісно, на ноші та в тил.
Та не так сталося, як гадалося!
От міна прилетіла і ротного добила, а з ним ще й старшину роти і заступника, і ще чотири бійці.
От тут все у них і поламалося остаточно.
Побігли касатики, а їх в спину автоматно-кулеметним вогнем підганяла наша піхота і мастили п‘ятки з гармат танки.
Гадаю, що далі буде))"
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02ZPRd5rYQcFiv5p3jFLvB6yJME1UqPUz4vz8oinMHokSsQbjnwQZBKcHujpdXzm7ql&id=100038442500895