Уривок з «Рукопису, знайденого в драконячій печері»
(зізнаюся, що твердження «література повинна навчати» дратувало мене з юних літ. Чого насправді вчать «Ромео і Джульєтта» чи «Анна Кареніна» - трішки подумати, перш ніж вкоротити собі віку? А «Гамлет» - спершу добре обдумати річ, а тоді вже діяти не роздумуючи, хоч би трупи падали десятками? А «Іліада» - як мститися за справжні чи уявні кривди? І т.д. і т.п. Отож приводжу відповідну цитату з АС, яка стосується суперечки між жанрами наукової фантастики і її молодшої бідної сестрички-попелюшки, фентезі. Себто: що перша чогось та навчає, а друга - чиста розвага, втеча від дійсності і не вчить нічого)
«Przechodzimy do ostatniej, rzeczywiście brzmiącej jak finalny akord części zarzutu - tej, wedle której fantastyka naukowa uczy. Uczy, a jakże. Tego samego, czego każda literatura. Trzech rzeczy, które wymienię w kolejności ważności. Po pierwsze, literatura uczy ojczystego języka i wskazuje miejsce tego języka wśród innych języków, ułatwiając zrozumienie i porozumienie między ludźmi. Po drugie, literatura uczy kultury, której częścią jest zarówno wiedza o tym, że Kongo leży w Afryce, a Laos w Azji, a nie odwrotnie, jak i to, że Pluton jest dalej od Ziemi niźli Neptun, jak i to, że Sen nocy letniej napisał Szekspir, Tarzana zaś Edgar Rice Berroughs - a nie odwrotnie, jak i to, że miecz króla Artura nazywał się Ekskalibur, a Roland poległ w wąwozie Roncesvalles. A nie odwrotnie. Że do rozśpiewanej chaty w Bronowicach podchodzi Chochot a nie Las Birnamski. Po trzecie, literatura uczy życia godziwego.
A tych trzech rzeczy, excusez moi, moi drodźy, ale myślę, że literatura fantasy uczyć może równie dobrze jak SF. I jak każda inna».
«Переходимо до останньої частини докору, його фінального акорду, - тієї, що наукова фантастика навчає. Навчає, аякже. Того ж, чого і вся інша література. Трьох речей, які я перелічу в порядку важливості. По-перше, література навчає рідної мови і вказує місце цієї мови серед інших мов, полегшуючи зрозуміння і порозуміння між людьми. По-друге, література навчає культурі, частиною якої є як знання про те, що Конго міститься в Африці, а Лаос в Азії, а не навпаки, про те, що Плутон далі від Землі, ніж Нептун, так і те, що «Сон літньої ночі» написав Шекспір, а «Тарзана» Едгар Берроуз, - а не навпаки, так і те, що меч короля Артура звався Екскалібур, а Роланд поліг у Ронсевальській ущелині. А не навпаки. Що до хати у «Лісової пісні» підійшов Куць, а не Бірнамський ліс.
По третє, література навчає достойного життя.
Вибачайте, любі, - але думаю, що тих трьох речей література фентезі може навчати так само добре, як наукова фантастика. І як усяка інша».
Мої трішки давніші знайомі не завагаються, вгадуючи, яку саме науку вважаю найважливішою я сама і чому приклад Сапковського був замінений іншим, почерпнутим із нашої літератури. Це щоб «вказати місце нашої мови й літератури серед інших мов і літератур світу». І полегшити взаєморозуміння, аякже.
Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/394030.html
«Przechodzimy do ostatniej, rzeczywiście brzmiącej jak finalny akord części zarzutu - tej, wedle której fantastyka naukowa uczy. Uczy, a jakże. Tego samego, czego każda literatura. Trzech rzeczy, które wymienię w kolejności ważności. Po pierwsze, literatura uczy ojczystego języka i wskazuje miejsce tego języka wśród innych języków, ułatwiając zrozumienie i porozumienie między ludźmi. Po drugie, literatura uczy kultury, której częścią jest zarówno wiedza o tym, że Kongo leży w Afryce, a Laos w Azji, a nie odwrotnie, jak i to, że Pluton jest dalej od Ziemi niźli Neptun, jak i to, że Sen nocy letniej napisał Szekspir, Tarzana zaś Edgar Rice Berroughs - a nie odwrotnie, jak i to, że miecz króla Artura nazywał się Ekskalibur, a Roland poległ w wąwozie Roncesvalles. A nie odwrotnie. Że do rozśpiewanej chaty w Bronowicach podchodzi Chochot a nie Las Birnamski. Po trzecie, literatura uczy życia godziwego.
A tych trzech rzeczy, excusez moi, moi drodźy, ale myślę, że literatura fantasy uczyć może równie dobrze jak SF. I jak każda inna».
«Переходимо до останньої частини докору, його фінального акорду, - тієї, що наукова фантастика навчає. Навчає, аякже. Того ж, чого і вся інша література. Трьох речей, які я перелічу в порядку важливості. По-перше, література навчає рідної мови і вказує місце цієї мови серед інших мов, полегшуючи зрозуміння і порозуміння між людьми. По-друге, література навчає культурі, частиною якої є як знання про те, що Конго міститься в Африці, а Лаос в Азії, а не навпаки, про те, що Плутон далі від Землі, ніж Нептун, так і те, що «Сон літньої ночі» написав Шекспір, а «Тарзана» Едгар Берроуз, - а не навпаки, так і те, що меч короля Артура звався Екскалібур, а Роланд поліг у Ронсевальській ущелині. А не навпаки. Що до хати у «Лісової пісні» підійшов Куць, а не Бірнамський ліс.
По третє, література навчає достойного життя.
Вибачайте, любі, - але думаю, що тих трьох речей література фентезі може навчати так само добре, як наукова фантастика. І як усяка інша».
Мої трішки давніші знайомі не завагаються, вгадуючи, яку саме науку вважаю найважливішою я сама і чому приклад Сапковського був замінений іншим, почерпнутим із нашої літератури. Це щоб «вказати місце нашої мови й літератури серед інших мов і літератур світу». І полегшити взаєморозуміння, аякже.
Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/394030.html