переклад
звідси з допомогою російської версії
Люди не дуже говорять про мислення. Ми постійно розмовляємо про те, про що ми думаємо, але рідко ми говоримо про саме мислення. Власне воно є величезною частиною нашого життя, можливо, найбільш помітною частиною набутого нами.
Мислення впливає на все в житті. Впливає на ваші дії, вашу самооцінку, ваші можливості, рівень стресу та ваше здоров’я. Ваш спосіб мислити визначає, який досвід у вашому житті буде переважати: страх, захоплення, достатнім він буде чи не вистачатиме його.
Моє життя неабияк покращилось, коли я почав звертати увагу на роль у ньому моїх думок. Був час, коли я не зважав на наступні п’ять тверджень про мислення, але зараз я вважаю їх базовими життєвими фактами.
1) Ми думаємо майже весь час
Маленькі діти дуже спостережливі. Більшість часу їх увага зайнята тим, що вони в даний час бачать і чують. Вони можуть, безумовно, думати і розмірковувати, але їх чуттєвий світ, що відбувається тут і зараз, здається, більш важливий для них. Це не рідкість - побачити дорослого зануреного у свої думки, який ледь усвідомлює, де він, але було б дивно побачити дворічну дитину з таким же відсутнім поглядом.
Поки ми дорослішаємо, думка постійно передує нашому досвіду. Навіть тоді, коли ми активно звертаємо увагу на свою чуттєву сторону, ми постійно інтерпретуємо, прогнозуємо та оцінюємо.
У міру дорослішання, діти присвячують все більше і більше уваги своєму внутрішньому позначенню світу. Аж до того часу, коли це стане більш важливим, ніж робити свіжі спостереження в даний момент.
Уявіть туристів, котрі ходять з картою поперед себе. Вони бачать реальні орієнтири навколо себе, але використовують їх тільки для визначення свого місця на карті і для побудови маршруту до інших об’єктів теж лише на карті. Більшість дорослих взаємодіють зі світом таким же чином: зміст наших думок і переживань є головним, а цьогочасний чуттєвий досвід знаходиться на другому плані.
2) Більшість наших думок, насправді, нічого не добиваються
Для нас важливо вважати, що наші ідеї можуть робити дивовижні речі. Але більшість блискучих ідей не ведуть до таких рішень чи розумінь чогось, які можна було б застосувати в реальному житті. Ми лише здіймаємо пилюку.
Одна думка завжди веде до іншої, але стежити за їх ходом - це як збирати випадкові квіти на галявині, а не йти по сліду навмисно розкиданих хлібних крихт.
Якщо ви візьмете за звичку запитувати себе, чого конкретно ви хочете досягти, роздумуючи про щось в певний момент, ви можете з’ясувати, що ви не завжди зможете знайти відповідь.
Що хорошого з думки, яка не приводить до рішення або до якогось висновку? Існують і інші цілі мислення - відвертати себе від більш сумних думок, або ж тішити себе фантазіями. В реальному житті переважно це відбувається ненавмисно та є лише частково корисним.
Найбільша частина мислення - це несвідомий асоціативний процес, який забирає нашу увагу, а також часто втомлює нас. Це звична робота розуму, і вона забиратиме стільки уваги, скільки ви їй виділите, аж до того часу поки живлення не буде перекрито.
3) До мислення звикають
Кого хвилює ім’я актора, який зіграв дитину в комедії 80х, музичний мотив з якої крутиться в голові ще з спросоння? Але моєму розуму чомусь не все рівно. Він би все життя тільки таким і переймався, якби я його не зупиняв.
Розум готовий займатися будь-чим, байдуже що тобі від цього жодної користі. Подібно до продавця, який буде продовжувати продавати вам речі - все, що завгодно - аж поки ви не припините купувати. Розум хоче працювати до того часу, поки може. Для нього, дійсно, важливо вважати, порівнювати та вигадувати.
Всі погодяться, це ж чудово, що розум здатний на таке. Але він потребує для своєї роботи вашої уваги, яка, взагалі-то, є обмеженою. Якби він розумів, що треба виходити з бюджету уваги, він би був розумно ощадливішим з проектами, які на себе бере, чи не так.
Ми, дорослі, дуже звикли до цієї постійної розумової діяльності, так, що коли вона зупиняється, у нас з’являється незрозуміле відчуття. Справа не обов’язково в тому, що серіал, який ви дивитеся, такий хороший. Справа в тому, що вам комфортніше продовжувати дивитися, а не вирішувати, чим зайнятися замість цього.
4) Ми часто плутаємо наші думки з їх предметом
Ми всі бували такими глибоко замисленими, що втрачали зв’язок з реальністю. Ви можете так зануритись в роздуми про деталі старих стосунків, чи в розклад справ у офісі в іншому кінці міста, чи про майбутнє світового океану, в якому нема місця для щасливих риб, що несподівано отямитесь без одягу в неділю по обіді сидячи в себе у ванній.
Ваші емоції, в таких випадках, ймовірно, краще відповідають тому, що відбувається у вашій голові, ніж тому, що насправді відбувається навколо вас. Це тому, що всі думки існують зараз - навіть думки про людей, які тут не присутні, або події, які не відбуваються просто тепер.
Коли ви думаєте про щось, що вас турбує, то відчуваєте реакцію на таку думку, а не сам предмет турботи. Очевидно, що це не ваша колишня подружка заставляє вас зараз у ванні сумувати, а переживання про цю людину робить вас сумним. Її нема. Взагалі. Є тільки думка.
Ваше тіло постійно обманюють. Щойно подумавши про картоплю-фрі, ваші слинні залози починають вечірку, ще не знаючи, що її насправді нема. Або лише подумаєте про секс, і геніталії тут же починають перебудовуватися, переміщаючи рідини туди-сюди і готуватися вітати гостя, який не прийде. Якщо ви потуратимете помилкам свого тіла, воно навіть може спробувати самозапліднитись.
Коли ви лежите в ліжку, не можете заснути через насильство у всьому світі, насправді це не недосконалий світ не дає вам спати. Це цьогочасна думка про світ виникла у вас прямо тут, у вашій спальні. Інакше, чому ж "стан світу" вас не турбував кожну хвилину з того часу, як ви народилися? Ми можемо реагувати тільки на те, що існує тут і зараз.
5) Ми можемо навчити себе жити в наших головах набагато менше
Я не намагаюся очорнити думку. Думки потрібні нам, щоб банально функціонувати. Але співвідношення між шумом і сигналом вас вразить, якщо ви будете слідкувати за своїми думками. Розуміння того, що більшість наших думок служать не нам, дозволяє повернути нашу увагу на те, що відбувається насправді, а не на те, що ми про це думаємо.
Ваша увага працює або з тим, про що ви думаєте, або з рештою, що відбувається просто зараз, - зі світом зображень, звуків, запахів, відчуттів і смаків. Увазі більше нема, де бути. Чим менше ви живете всередині себе, тим більше ви живете в світі, що оточує вас. Буває так, що світ довкола настільки чарівний, що ваша увага сама переключається, але в основному доводиться керувати нею самостійно.
Не так складно робити це, як пам’ятати про це. Управляти своєю увагою доречно робити своєю звичкою, тому що ми, дорослі, як ніхто інший вміємо несвідомо жити в своїй власній голові.
Люди не дуже говорять про мислення. Ми постійно розмовляємо про те, про що ми думаємо, але рідко ми говоримо про саме мислення. Власне воно є величезною частиною нашого життя, можливо, найбільш помітною частиною набутого нами.
Мислення впливає на все в житті. Впливає на ваші дії, вашу самооцінку, ваші можливості, рівень стресу та ваше здоров’я. Ваш спосіб мислити визначає, який досвід у вашому житті буде переважати: страх, захоплення, достатнім він буде чи не вистачатиме його.
Моє життя неабияк покращилось, коли я почав звертати увагу на роль у ньому моїх думок. Був час, коли я не зважав на наступні п’ять тверджень про мислення, але зараз я вважаю їх базовими життєвими фактами.
1) Ми думаємо майже весь час
Маленькі діти дуже спостережливі. Більшість часу їх увага зайнята тим, що вони в даний час бачать і чують. Вони можуть, безумовно, думати і розмірковувати, але їх чуттєвий світ, що відбувається тут і зараз, здається, більш важливий для них. Це не рідкість - побачити дорослого зануреного у свої думки, який ледь усвідомлює, де він, але було б дивно побачити дворічну дитину з таким же відсутнім поглядом.
Поки ми дорослішаємо, думка постійно передує нашому досвіду. Навіть тоді, коли ми активно звертаємо увагу на свою чуттєву сторону, ми постійно інтерпретуємо, прогнозуємо та оцінюємо.
У міру дорослішання, діти присвячують все більше і більше уваги своєму внутрішньому позначенню світу. Аж до того часу, коли це стане більш важливим, ніж робити свіжі спостереження в даний момент.
Уявіть туристів, котрі ходять з картою поперед себе. Вони бачать реальні орієнтири навколо себе, але використовують їх тільки для визначення свого місця на карті і для побудови маршруту до інших об’єктів теж лише на карті. Більшість дорослих взаємодіють зі світом таким же чином: зміст наших думок і переживань є головним, а цьогочасний чуттєвий досвід знаходиться на другому плані.
2) Більшість наших думок, насправді, нічого не добиваються
Для нас важливо вважати, що наші ідеї можуть робити дивовижні речі. Але більшість блискучих ідей не ведуть до таких рішень чи розумінь чогось, які можна було б застосувати в реальному житті. Ми лише здіймаємо пилюку.
Одна думка завжди веде до іншої, але стежити за їх ходом - це як збирати випадкові квіти на галявині, а не йти по сліду навмисно розкиданих хлібних крихт.
Якщо ви візьмете за звичку запитувати себе, чого конкретно ви хочете досягти, роздумуючи про щось в певний момент, ви можете з’ясувати, що ви не завжди зможете знайти відповідь.
Що хорошого з думки, яка не приводить до рішення або до якогось висновку? Існують і інші цілі мислення - відвертати себе від більш сумних думок, або ж тішити себе фантазіями. В реальному житті переважно це відбувається ненавмисно та є лише частково корисним.
Найбільша частина мислення - це несвідомий асоціативний процес, який забирає нашу увагу, а також часто втомлює нас. Це звична робота розуму, і вона забиратиме стільки уваги, скільки ви їй виділите, аж до того часу поки живлення не буде перекрито.
3) До мислення звикають
Кого хвилює ім’я актора, який зіграв дитину в комедії 80х, музичний мотив з якої крутиться в голові ще з спросоння? Але моєму розуму чомусь не все рівно. Він би все життя тільки таким і переймався, якби я його не зупиняв.
Розум готовий займатися будь-чим, байдуже що тобі від цього жодної користі. Подібно до продавця, який буде продовжувати продавати вам речі - все, що завгодно - аж поки ви не припините купувати. Розум хоче працювати до того часу, поки може. Для нього, дійсно, важливо вважати, порівнювати та вигадувати.
Всі погодяться, це ж чудово, що розум здатний на таке. Але він потребує для своєї роботи вашої уваги, яка, взагалі-то, є обмеженою. Якби він розумів, що треба виходити з бюджету уваги, він би був розумно ощадливішим з проектами, які на себе бере, чи не так.
Ми, дорослі, дуже звикли до цієї постійної розумової діяльності, так, що коли вона зупиняється, у нас з’являється незрозуміле відчуття. Справа не обов’язково в тому, що серіал, який ви дивитеся, такий хороший. Справа в тому, що вам комфортніше продовжувати дивитися, а не вирішувати, чим зайнятися замість цього.
4) Ми часто плутаємо наші думки з їх предметом
Ми всі бували такими глибоко замисленими, що втрачали зв’язок з реальністю. Ви можете так зануритись в роздуми про деталі старих стосунків, чи в розклад справ у офісі в іншому кінці міста, чи про майбутнє світового океану, в якому нема місця для щасливих риб, що несподівано отямитесь без одягу в неділю по обіді сидячи в себе у ванній.
Ваші емоції, в таких випадках, ймовірно, краще відповідають тому, що відбувається у вашій голові, ніж тому, що насправді відбувається навколо вас. Це тому, що всі думки існують зараз - навіть думки про людей, які тут не присутні, або події, які не відбуваються просто тепер.
Коли ви думаєте про щось, що вас турбує, то відчуваєте реакцію на таку думку, а не сам предмет турботи. Очевидно, що це не ваша колишня подружка заставляє вас зараз у ванні сумувати, а переживання про цю людину робить вас сумним. Її нема. Взагалі. Є тільки думка.
Ваше тіло постійно обманюють. Щойно подумавши про картоплю-фрі, ваші слинні залози починають вечірку, ще не знаючи, що її насправді нема. Або лише подумаєте про секс, і геніталії тут же починають перебудовуватися, переміщаючи рідини туди-сюди і готуватися вітати гостя, який не прийде. Якщо ви потуратимете помилкам свого тіла, воно навіть може спробувати самозапліднитись.
Коли ви лежите в ліжку, не можете заснути через насильство у всьому світі, насправді це не недосконалий світ не дає вам спати. Це цьогочасна думка про світ виникла у вас прямо тут, у вашій спальні. Інакше, чому ж "стан світу" вас не турбував кожну хвилину з того часу, як ви народилися? Ми можемо реагувати тільки на те, що існує тут і зараз.
5) Ми можемо навчити себе жити в наших головах набагато менше
Я не намагаюся очорнити думку. Думки потрібні нам, щоб банально функціонувати. Але співвідношення між шумом і сигналом вас вразить, якщо ви будете слідкувати за своїми думками. Розуміння того, що більшість наших думок служать не нам, дозволяє повернути нашу увагу на те, що відбувається насправді, а не на те, що ми про це думаємо.
Ваша увага працює або з тим, про що ви думаєте, або з рештою, що відбувається просто зараз, - зі світом зображень, звуків, запахів, відчуттів і смаків. Увазі більше нема, де бути. Чим менше ви живете всередині себе, тим більше ви живете в світі, що оточує вас. Буває так, що світ довкола настільки чарівний, що ваша увага сама переключається, але в основному доводиться керувати нею самостійно.
Не так складно робити це, як пам’ятати про це. Управляти своєю увагою доречно робити своєю звичкою, тому що ми, дорослі, як ніхто інший вміємо несвідомо жити в своїй власній голові.