(no subject)
- Привіт, кохана…
- Знаєш. Мені приснився сьогодні такий солодкий сон…
- Це чудово, але не має часу на сни, в мене для тебе сюрприз)
- Хі…а що за сюрприз?
- Одягайся, чекаю на тебе, в тебе є пів годинки)
Виходимо…він зав’язує їй очі, вони сідають в маршрутку…довго їдуть…зелений запах травички…
- тут обережно, треба переступити…давай я допоможу…
- ой, що це??
- Зараз дізнаєшся…мій подарунок дуже при дуже великий, тому тримай краще)))
- Хі-хі…я почуваюся наче над землею…
- Це тільки тобі здається…
- А коли можна буде подивитися на мій подарунок.?
- Вже скоро…знаєш, я весь час мріяв тебе здивувати, але в тебе це завжди виходило краще, а цього разу ти будеш на сьомому небі…ти дарувала мені щастя, тепло, своє кохання, ділила зі мною біль і спокій, плакала і раділа, дарувала мені міста, кульки, посмішки, сни…тепер моя черга…Думаю ти не відмовишся в такий собі сонячний червневий день від всього світу…
Він зняв з її очей пов’язку і в неї просто не було слів…вони були лише в двох на повітряній кулі далеко в небі і вона могла милуватися таким краєвидом якого не бачила ніколи….він обіймав її за плечі, гладив по волоссю, намагався заспокоїти, бо вона плакала, плакала від радощів, які її переповнювали….в неї був світт, більше ж ні в кого його не було, тільки в неї….
Він заплакав разом з нею…став на одне коліно…дістав з сумки маленьку коробочку, відкрив її, а там замість обручки наручний годинник Swatch і запитав:
- чи кохаєш ти мене на стільки, щоб прийняти в дарунок лише світ, бо більшого в мене не має, чи хочеш ти бути зі мною вічно…мандрувати, кохатися, колекціонувати білети та фото з різних міст та місць, побувати в Венеції, не переставати думати про мене кожну секунду, зимою кататися на борді, літом байдикувати, осінню збирати листочки на гербарій, а на весні, я буду чекати поки закінчиться твоя сесія і так по колу…пізнавати все нове і нове…народити мені трьох маленьких бешкетників, які б так нагадували тебе, вчитися жити з ними заново, купувати їм багато дитячих книжок і перечитувати їх самій на ніч, а потім знову подорожувати і старіти зі мною залишаючись такою ж молодою…потім сидіти в кріслах качалках на ганку, триматися за руки перечитувати не перечитані книги внучаткам і радіти життю…чи готова ти до цього??
Він плакав і посміхався…в неї не було слів, вона просто обійняла його і сказала на вушко:
- так…я готова з тобою на все…ти просто моє диво…найдивовижніше що зі мною могло трапитися….Я кохаю тебе…
Чомусь не знаю, що трапилося з ними далі, бо це був лише сон…мабуть, не мій, когось іншого, а може мій…хто зна, мені ще ніхто не дарував світ….