(no subject)
Я народилася в Радянському Союзі. Це така велика, багата і процвітаюча країна, і все-все в ній найкраще. Так мені казали. А ще вона найвеличніша з усіх країн, в неї найвеличніша історія, досягнення, переконання, люди і плани, тут народжуються тільки великі люди і всіх чекає найсвітліше майбутнє. Велич цієї країни була незаперечна.
Чим доросліша ставала Я, тим більш очевидною ставала різниця між тим, що бачиш навкруги, і тим, що казали в новинах, з трибун, писали в підручниках і на транспарантах. Можливо колись Союз і був квітучою країною, можливо, не заперечую. Але Я цього не застала. В пам’яті залишились лише нескінченні черги, тотальний дефіцит, і повна, абсолютна, всепоглинаюча бєзнадьога.
І ось його не стало, моя батьківщина, моя Родіна перестала існувати. Спершу відчуваєшь здивування, потім - неприйняття, коли розум не може відректися від очевидного, а серце вірити не хоче, бо «любовь к родінє» вбили-вшили надійно, і, нарешті, примирення з тим що сталося. Ну що ж, померла, так померла, треба жити далі, бажано щасливо.
З того часу в мене немає «родіни» і я не ходжу на вибори. Тобто я ніколи не ходила на вибори (хіба що пару раз таки був грішок, дуже вже милими і пухнастими здавалися помаранчеві у 2004) До речі про вибори, кожні наступні кумедніші за попередні, я сходу не зможу сказати хто НЕ зможе прийняти участі у виборах: громадяни інших країн, засудженні, наркомани, фашисти, підараси, кіногерої - будь ласка, всі до ваших послуг.
Час спливав, життя тривало і потроху налагоджувалося. Вже у новій країні народжувались і зростали діти - нове вільне покоління. Їм розповідали вже іншу легенду, дуже гарну і красиву. Їх країна, їх батьківщина дуже-дуже велика, велика європейська незалежна держава зі своєю неповторною мовою і унікальними традиціями. Велич цієї нової країни просто зашкалює, вона найвеличніша з усіх країн, що будь-коли існували, а той, хто хоч на мить в цьому сумнівається, має перестати існувати. І ось ця найнайнайвеличніша країна розсипається на шматки просто на очах. Чи зможуть вони це прийняти? Доведеться. Спочатку трохи боляче, а потім пофіг. Ось і виросло ще одне покоління без батьківщини, вже друге поспіль.
P.S.
- Бабушка, а что такое «родина»?
- Я не помню, солнышко, я не помню.
Чим доросліша ставала Я, тим більш очевидною ставала різниця між тим, що бачиш навкруги, і тим, що казали в новинах, з трибун, писали в підручниках і на транспарантах. Можливо колись Союз і був квітучою країною, можливо, не заперечую. Але Я цього не застала. В пам’яті залишились лише нескінченні черги, тотальний дефіцит, і повна, абсолютна, всепоглинаюча бєзнадьога.
І ось його не стало, моя батьківщина, моя Родіна перестала існувати. Спершу відчуваєшь здивування, потім - неприйняття, коли розум не може відректися від очевидного, а серце вірити не хоче, бо «любовь к родінє» вбили-вшили надійно, і, нарешті, примирення з тим що сталося. Ну що ж, померла, так померла, треба жити далі, бажано щасливо.
З того часу в мене немає «родіни» і я не ходжу на вибори. Тобто я ніколи не ходила на вибори (хіба що пару раз таки був грішок, дуже вже милими і пухнастими здавалися помаранчеві у 2004) До речі про вибори, кожні наступні кумедніші за попередні, я сходу не зможу сказати хто НЕ зможе прийняти участі у виборах: громадяни інших країн, засудженні, наркомани, фашисти, підараси, кіногерої - будь ласка, всі до ваших послуг.
Час спливав, життя тривало і потроху налагоджувалося. Вже у новій країні народжувались і зростали діти - нове вільне покоління. Їм розповідали вже іншу легенду, дуже гарну і красиву. Їх країна, їх батьківщина дуже-дуже велика, велика європейська незалежна держава зі своєю неповторною мовою і унікальними традиціями. Велич цієї нової країни просто зашкалює, вона найвеличніша з усіх країн, що будь-коли існували, а той, хто хоч на мить в цьому сумнівається, має перестати існувати. І ось ця найнайнайвеличніша країна розсипається на шматки просто на очах. Чи зможуть вони це прийняти? Доведеться. Спочатку трохи боляче, а потім пофіг. Ось і виросло ще одне покоління без батьківщини, вже друге поспіль.
P.S.
- Бабушка, а что такое «родина»?
- Я не помню, солнышко, я не помню.