Я не просила повертати мене, але хтось вирішив, що так буде краще.
Люди чомусь вирішили, що Україна мала вступити в ЄС, і що одразу повинні були ввести євро, запровадити шенген, і зарплати теж зробити європейські. Але президент не підписав якусь угоду і Україна не стає однією з країн Євросоюзу прямо зараз. Підстав так думати не було. Про вступ України до ЄС не йшлося і, навіть, так питання не ставилося і не поставиться найближчі років з двадцять. А на той час вже може не бути ні ЄС, ні України. Договір асоціації з ЄС це навіть не "талон на галоші". Полягає він в тому, що країна, яка підписує договір, стає винною ЄС як «зємля калхозу» а взамін отримує обіцянку, що колись, (і коли - невідомо), коли піде мова про вступ цієї країни до союзу, то наявність такого договору може позитивно вплинути на рішення, мабуть, трошки, напевно, потім.
Потім - чудове слово й поняття. Ви проголосуйте за нас зараз, а ПОТІМ ми зробимо покращення. Ви візьміть кредит зараз, а віддасте потім, втричі більше, але ж ПОТІМ. Ви не витрачайте гроші, а покладіть їх в наш банк, а відсотки отримаєте ПОТІМ. Заплатіть у пенсійний фонд податок зараз, і отримаєте гідну пенсію потім. Ви повинні добре вчитися зараз і тоді ПОТІМ отримаєте гарну роботу. Ось, мабуть, чому я всі справи все своє життя відкладаю на потім. Я обв’язково все зроблю якнайкраще, але ПОТІМ.
А до чого тут Європа? Європа, євроремонт, європальне, євробачення, євростандарти, гроші євро... Європа, це напевно щось дуже добре. Що я про неї знаю? Висока тривалість та рівень життя, рівень культури, соціальне забезпечення, свобода пересувань, велосипеди, відкриті кордони, захищеність бізнесу, рівень освіти (о,це вже питання). Що ще? Тотальна толерантність, терпимість, одностатеві шлюби, високий процент мігрантів з країн третього світу, всі конфлікти вирішуються через суд, високі ціни, вік виходу на пенсію, кредити, пластикова їжа, штучні посмішки, чайлдфрі, фемінізм, ювенальна юстиція. Що? Липкий холод проходить по спині, очі розширюються від відчуття жаху, завмирає подих - ювеналка. ЮВЕНАЛКА. Що ж таке ювенальна юстиція? Це коли ваша рідна дитина не зовсім ваша, точніше - зовсім не ваша. Виховувати вашу дитину може хто завгодно, соціальна служба, шкільний психолог, ще хтось, тільки не ви. І якщо це вам не подобається, то дитину можуть просто вилучити, і ви нічогісінько з цим не зробите. Ваші погляди й уподобання не мають значення, вашу дитину виховують за якимись дикими правилами, які неможливо ні зрозуміти ні прийняти. І ця клята ювеналка крокує до нас. Це не міф і не хвороблива уява параноїка. Вона вже тут. В українських школах, дитячих садочках і поліклініках.
Коли народилась донечка, я вирішила, що моя місія нарешті виконана, і швиденько померла. І коли вже з'явилося світло в кінці тунелю мене відкачали. Я не просила повертати мене з того світу, але хтось вирішив, що так буде краще. З того часу в мене діаметрально змінилася шкала цінностей і відношення до життя взагалі. І ось моїй дитині, за яку Я заплатила життям, починають вбивати в голову те, що в корені суперечить моїм поглядам і переконанням. Я намагаюся з цим боротися, намагаюся діяти на упередження, але я програю, програю знову і знову. В мене ще є трошки часу і Я не втрачаю надію.
Європа?! Ні, вельми дякую, не треба.
Ще чомусь панує думка, що можливо тільки два варіанти: або асоціація з ЄС, або договір ТС. Інакше ніяк. Але при з ТС Україна теж попадає. Жити і розвиватися не вступаючи ні туди ні дуди неможливо?
Я особисто засуджую будь-які руйнівні дії, взагалі. Будь-яка Революція це завжди погано. А ще боротьба. Боротися, боротися, боротися, це слово переслідує мене з дитинства, «і как адін умріом в барьбє за ето…». За що? Треба боротися за свободу, за незалежність, за стосунки, за визнання, за життя, за любов, за все. Не треба. Боротьба це завжди насильство над кимось чи над собою. Все, що я хотіла, я отримувала тоді, коли розчаровувалася, опускала руки і переставала боротися, отримувала просто так, ні за що.
У цій нескінченній боротьбі руйнується все, що було, а нічого нового не створюється, бо всі ресурси йдуть на боротьбу.
(Руйнується, наприклад, моє місто. Чудові старовинні будинки неймовірної краси стоять у занепаді. Замок барона Штейнгеля вже три роки продається. Лише за 8 мільйонів баксів. Як могло статися так, що пам’ятка архітектури опинилася в приватній власності? Чому місто не хоче його викупити і зробити надбання громадськості? Відповіді немає. Теж саме з багатьма іншими будинками. Будується нескінченна кількість багатоповерхових комплексів та розважальних центрів, а місто вмирає.)
--------------------------------------------
Ви можете не вмикати телевізор, не дивитися новини, але все одно будете в курсі останніх подій.
Ніколи б не подумала, що в Україні можливий «майдан» після ганебного кідалова попереднього. Але виявилося, що можливий.
Помаранчевий майдан переміг. Протиріч діючим законам зробили третій тур виборів і обрали того, кого хотіли, в кого вірили, на кого сподівались. І де він тепер? Пройшов певний час і таж сама країна вже обирає іншого, цілком законно і легітимно. Проходить ще час і вже інший знов не влаштовує і треба його усунути всупереч діючим законам, а ПОТІМ, коли усунемо, щоб далі все було законно.
Кому підпорядковується «беркут»? Діючий владі. Чи вигідно владі щоб «беркут» розігнав мирну демонстрацію? Начебто ні. Тоді куму вигідно? Тим, хто проти влади, тобто, опозиції. Ні, не так. Владі не подобається мирна демонстрація, але просто так ії розігнати це негуманно, отже треба зробити вигляд, що демонстрація не мирна, спровокувати міліцію, і отримати дозвіл на розгін. Чудово! Що це дало? Те, що на демонстрацію вийшли ті, кому до цього було майже пофіг. Одна справа - щось не зовсім зрозуміле, десь там не підписати, і зовсім інша справа, коли мирних мітингувальників калічать без розбору. Якщо сталося так, що ти опинився на шліху вітчизняної міліції, то тобі піпєц, не дивлячись на те, що ти добропорядний громадянин, справно сплачуєш податки і дрочіш на Україну наспівуючи «ще не вмерла…». Мітинг набирає шалених обертів. Це було потрібно владі? Навряд чи. Але ж президент - ідіот, визнано всіма.
Ви п’ять годин поспіль дражните великого злого собаку і, коли хазяїн спустив його з ціпка, собака вас покусав. Це так дивно. Гаразд, це не ви дражнили собаку, а хтось інший, а собака покусав саме вас і ви вимагаєте покарати хазяїна. Може логічніше покарати того, хто дражнив? Невеличке доповнення: хазяїн собаки повинен працювати на вас, годується і годує собаку за ваші гроші, а собака має вас захищати.
Цікаво предстає опозиція у особі Кличка, Яценюка і Тягнибока. З одного боку вони завзяті націоналісти з відповідними закликами, з іншого закликають об’єднатися з Європою, де паную космополітизм і толерантність. Якось це суперечить одне одному.
Вони вимагають усунення президента. Гадаю, це цілком можливо, за таким президентом ніхто не заплаче. Гаразд, хлопці, президента скинули, хто з вас стане керманичем країни? Чи зможе опозиція домовитись між собою?
Я ні в якому разі не захищаю ані президента ані владу, також не підтримую ні опозицію ні якусь політичну силу взагалі. У кожного своя громадянська позиція і треба поважати думку кожного.
А влада повинна бути непомітною.
Іноді жалкую що не палю.
Це був сумбурний потік думок, які чомусь уперто не хотіли скластися в більш-менш зв’язний текст, але неодмінно хотіли бути виказані.
-------------------------------------------------
Потім - чудове слово й поняття. Ви проголосуйте за нас зараз, а ПОТІМ ми зробимо покращення. Ви візьміть кредит зараз, а віддасте потім, втричі більше, але ж ПОТІМ. Ви не витрачайте гроші, а покладіть їх в наш банк, а відсотки отримаєте ПОТІМ. Заплатіть у пенсійний фонд податок зараз, і отримаєте гідну пенсію потім. Ви повинні добре вчитися зараз і тоді ПОТІМ отримаєте гарну роботу. Ось, мабуть, чому я всі справи все своє життя відкладаю на потім. Я обв’язково все зроблю якнайкраще, але ПОТІМ.
А до чого тут Європа? Європа, євроремонт, європальне, євробачення, євростандарти, гроші євро... Європа, це напевно щось дуже добре. Що я про неї знаю? Висока тривалість та рівень життя, рівень культури, соціальне забезпечення, свобода пересувань, велосипеди, відкриті кордони, захищеність бізнесу, рівень освіти (о,це вже питання). Що ще? Тотальна толерантність, терпимість, одностатеві шлюби, високий процент мігрантів з країн третього світу, всі конфлікти вирішуються через суд, високі ціни, вік виходу на пенсію, кредити, пластикова їжа, штучні посмішки, чайлдфрі, фемінізм, ювенальна юстиція. Що? Липкий холод проходить по спині, очі розширюються від відчуття жаху, завмирає подих - ювеналка. ЮВЕНАЛКА. Що ж таке ювенальна юстиція? Це коли ваша рідна дитина не зовсім ваша, точніше - зовсім не ваша. Виховувати вашу дитину може хто завгодно, соціальна служба, шкільний психолог, ще хтось, тільки не ви. І якщо це вам не подобається, то дитину можуть просто вилучити, і ви нічогісінько з цим не зробите. Ваші погляди й уподобання не мають значення, вашу дитину виховують за якимись дикими правилами, які неможливо ні зрозуміти ні прийняти. І ця клята ювеналка крокує до нас. Це не міф і не хвороблива уява параноїка. Вона вже тут. В українських школах, дитячих садочках і поліклініках.
Коли народилась донечка, я вирішила, що моя місія нарешті виконана, і швиденько померла. І коли вже з'явилося світло в кінці тунелю мене відкачали. Я не просила повертати мене з того світу, але хтось вирішив, що так буде краще. З того часу в мене діаметрально змінилася шкала цінностей і відношення до життя взагалі. І ось моїй дитині, за яку Я заплатила життям, починають вбивати в голову те, що в корені суперечить моїм поглядам і переконанням. Я намагаюся з цим боротися, намагаюся діяти на упередження, але я програю, програю знову і знову. В мене ще є трошки часу і Я не втрачаю надію.
Європа?! Ні, вельми дякую, не треба.
Ще чомусь панує думка, що можливо тільки два варіанти: або асоціація з ЄС, або договір ТС. Інакше ніяк. Але при з ТС Україна теж попадає. Жити і розвиватися не вступаючи ні туди ні дуди неможливо?
Я особисто засуджую будь-які руйнівні дії, взагалі. Будь-яка Революція це завжди погано. А ще боротьба. Боротися, боротися, боротися, це слово переслідує мене з дитинства, «і как адін умріом в барьбє за ето…». За що? Треба боротися за свободу, за незалежність, за стосунки, за визнання, за життя, за любов, за все. Не треба. Боротьба це завжди насильство над кимось чи над собою. Все, що я хотіла, я отримувала тоді, коли розчаровувалася, опускала руки і переставала боротися, отримувала просто так, ні за що.
У цій нескінченній боротьбі руйнується все, що було, а нічого нового не створюється, бо всі ресурси йдуть на боротьбу.
(Руйнується, наприклад, моє місто. Чудові старовинні будинки неймовірної краси стоять у занепаді. Замок барона Штейнгеля вже три роки продається. Лише за 8 мільйонів баксів. Як могло статися так, що пам’ятка архітектури опинилася в приватній власності? Чому місто не хоче його викупити і зробити надбання громадськості? Відповіді немає. Теж саме з багатьма іншими будинками. Будується нескінченна кількість багатоповерхових комплексів та розважальних центрів, а місто вмирає.)
--------------------------------------------
Ви можете не вмикати телевізор, не дивитися новини, але все одно будете в курсі останніх подій.
Ніколи б не подумала, що в Україні можливий «майдан» після ганебного кідалова попереднього. Але виявилося, що можливий.
Помаранчевий майдан переміг. Протиріч діючим законам зробили третій тур виборів і обрали того, кого хотіли, в кого вірили, на кого сподівались. І де він тепер? Пройшов певний час і таж сама країна вже обирає іншого, цілком законно і легітимно. Проходить ще час і вже інший знов не влаштовує і треба його усунути всупереч діючим законам, а ПОТІМ, коли усунемо, щоб далі все було законно.
Кому підпорядковується «беркут»? Діючий владі. Чи вигідно владі щоб «беркут» розігнав мирну демонстрацію? Начебто ні. Тоді куму вигідно? Тим, хто проти влади, тобто, опозиції. Ні, не так. Владі не подобається мирна демонстрація, але просто так ії розігнати це негуманно, отже треба зробити вигляд, що демонстрація не мирна, спровокувати міліцію, і отримати дозвіл на розгін. Чудово! Що це дало? Те, що на демонстрацію вийшли ті, кому до цього було майже пофіг. Одна справа - щось не зовсім зрозуміле, десь там не підписати, і зовсім інша справа, коли мирних мітингувальників калічать без розбору. Якщо сталося так, що ти опинився на шліху вітчизняної міліції, то тобі піпєц, не дивлячись на те, що ти добропорядний громадянин, справно сплачуєш податки і дрочіш на Україну наспівуючи «ще не вмерла…». Мітинг набирає шалених обертів. Це було потрібно владі? Навряд чи. Але ж президент - ідіот, визнано всіма.
Ви п’ять годин поспіль дражните великого злого собаку і, коли хазяїн спустив його з ціпка, собака вас покусав. Це так дивно. Гаразд, це не ви дражнили собаку, а хтось інший, а собака покусав саме вас і ви вимагаєте покарати хазяїна. Може логічніше покарати того, хто дражнив? Невеличке доповнення: хазяїн собаки повинен працювати на вас, годується і годує собаку за ваші гроші, а собака має вас захищати.
Цікаво предстає опозиція у особі Кличка, Яценюка і Тягнибока. З одного боку вони завзяті націоналісти з відповідними закликами, з іншого закликають об’єднатися з Європою, де паную космополітизм і толерантність. Якось це суперечить одне одному.
Вони вимагають усунення президента. Гадаю, це цілком можливо, за таким президентом ніхто не заплаче. Гаразд, хлопці, президента скинули, хто з вас стане керманичем країни? Чи зможе опозиція домовитись між собою?
Я ні в якому разі не захищаю ані президента ані владу, також не підтримую ні опозицію ні якусь політичну силу взагалі. У кожного своя громадянська позиція і треба поважати думку кожного.
А влада повинна бути непомітною.
Іноді жалкую що не палю.
Це був сумбурний потік думок, які чомусь уперто не хотіли скластися в більш-менш зв’язний текст, але неодмінно хотіли бути виказані.
-------------------------------------------------