свято наближається :(
Не люблю свій день народження. Вже котрий рік поспіль обіцяю сама собі, що "зламаю" на добу телефон і не буду нікого бачити, але подруги весь час провокують на зустріч та вітальні посиденьки. Ні, колись таки я здійсню свою мрію та сховаюсь в цей день від усіх.
Чомусь важко та сумно на душі. І справа не лише у передсвятковому критичному стані. Я не відчуваю себе ані старою, ані нещасною невдахою. Ні, навпаки. Життя отримало сенс, я знаю чого я хочу і яка моя життєва мета. Просто утворилась порожнина всередині від втоми та літа, що вислизає від мене з кожним днем, а я вимушена сидіти у цьому кам'яному місті з роззлюченими людьми. Один хлопець у нас на курсах розповів, як нещодавно переїхав з міста жити у село. Продали вісімнадцятиметрову шпаківню, а натомість придбали великий родинний будинок та земельну ділянку. Це ж можна сад розбити! Як же здорово... Я згідна проміняти місто на затишок у білі хатинці. Це, хоча б, гарантує відсутність придурків-сусідів поверхом вище!
Чомусь важко та сумно на душі. І справа не лише у передсвятковому критичному стані. Я не відчуваю себе ані старою, ані нещасною невдахою. Ні, навпаки. Життя отримало сенс, я знаю чого я хочу і яка моя життєва мета. Просто утворилась порожнина всередині від втоми та літа, що вислизає від мене з кожним днем, а я вимушена сидіти у цьому кам'яному місті з роззлюченими людьми. Один хлопець у нас на курсах розповів, як нещодавно переїхав з міста жити у село. Продали вісімнадцятиметрову шпаківню, а натомість придбали великий родинний будинок та земельну ділянку. Це ж можна сад розбити! Як же здорово... Я згідна проміняти місто на затишок у білі хатинці. Це, хоча б, гарантує відсутність придурків-сусідів поверхом вище!