Хто винен?
Була в магазині і прифігіла - пшоно по 12 грн. за кілограм! коли гречка стала по 12-14 грн. народ запанікував-загаласував. а тепер вона 18, а 12 пшоно. пшоно! яке завжди було чи не найдешевшою крупою! і це в аграрній країні! позорисько!
один депутат вчора мене переконував, що такі завищені ціни на сільгосппродукти - результат змови гадів-підприємців. не знаю, чи це справді так у випадку із пшоном та гречкою, але посудіть самі:
велика кількість орних земель в Україні поступово засівається ріпаком, соєю, кукурудзою, які мають гарні врожаї та попит на міжнародному ринку. зокрема ріпак, який з радістю гребуть у Європу. а наші сіють, не зважаючи на те, що він жахливо виснажує землю. адже швидкий результат для горе-фермерів на один день важливіший, ніж потреби українського споживача.
Той же господар, який працює совісно, вирощує хліб, усілякі ділки від влади створюють такі умови, дають таку ціну за зерно, що фермер навіть вкладені в обробіток землі кошти не може повернути.
Ми щоразу купуючи фрукти в магазині, дивимося країну виробника. якось восени ми хотіли купити груш. чоловік знайшов австралійські, китайські, аргентинські, а от українських там не було. (одного разу, щоправда, пощастило знайти кримські, то вони були мало не вдвічі дорожчі, ніж австралійські). Невже кримські садівники не можуть ціну своїм грушам скласти? чи дешевше їх виростити в Австралії і через океан довезти сюди, ніж виростити своє? Я чомусь думаю, що проблема тут не в виробнику, і не в продавцеві, але у відсутності державної адекватної політики у галузі сільського господарства.
А ви, до речі, зверніть увагу - скільки полів навколо Києва у різних напрямках буде зорано та засіяно цього року. і чим.
землі порозгрібали - хто ніби законним шляхом, хто рейдерським, а от робити на ній нічого не може (бо ж гребли золоту землю під будівництво, а вони поки під с/г і змінити призначення важко чи дорого), а сіяти не хоче. от і стоять золоті чорноземи, а гречку з Китаю веземо.
ще одне. восени ходили у сади по яблука. може хто чув про щасливські горе-сади і всю ту революцію над трасою. так от. Яблук було море! збирав хто хотів (бо ж господаря немає). а той, хто земельку ту приграбастав вирішив зробити просіку. і плодові дерева, на яких влито ще не достиглих яблук, викорчував та склав купою вздовж своєї нової дороги... і ніде йому не защиміло від такого варварства. а ми яблучка польські купуємо... своїх немає - господарів!
один депутат вчора мене переконував, що такі завищені ціни на сільгосппродукти - результат змови гадів-підприємців. не знаю, чи це справді так у випадку із пшоном та гречкою, але посудіть самі:
велика кількість орних земель в Україні поступово засівається ріпаком, соєю, кукурудзою, які мають гарні врожаї та попит на міжнародному ринку. зокрема ріпак, який з радістю гребуть у Європу. а наші сіють, не зважаючи на те, що він жахливо виснажує землю. адже швидкий результат для горе-фермерів на один день важливіший, ніж потреби українського споживача.
Той же господар, який працює совісно, вирощує хліб, усілякі ділки від влади створюють такі умови, дають таку ціну за зерно, що фермер навіть вкладені в обробіток землі кошти не може повернути.
Ми щоразу купуючи фрукти в магазині, дивимося країну виробника. якось восени ми хотіли купити груш. чоловік знайшов австралійські, китайські, аргентинські, а от українських там не було. (одного разу, щоправда, пощастило знайти кримські, то вони були мало не вдвічі дорожчі, ніж австралійські). Невже кримські садівники не можуть ціну своїм грушам скласти? чи дешевше їх виростити в Австралії і через океан довезти сюди, ніж виростити своє? Я чомусь думаю, що проблема тут не в виробнику, і не в продавцеві, але у відсутності державної адекватної політики у галузі сільського господарства.
А ви, до речі, зверніть увагу - скільки полів навколо Києва у різних напрямках буде зорано та засіяно цього року. і чим.
землі порозгрібали - хто ніби законним шляхом, хто рейдерським, а от робити на ній нічого не може (бо ж гребли золоту землю під будівництво, а вони поки під с/г і змінити призначення важко чи дорого), а сіяти не хоче. от і стоять золоті чорноземи, а гречку з Китаю веземо.
ще одне. восени ходили у сади по яблука. може хто чув про щасливські горе-сади і всю ту революцію над трасою. так от. Яблук було море! збирав хто хотів (бо ж господаря немає). а той, хто земельку ту приграбастав вирішив зробити просіку. і плодові дерева, на яких влито ще не достиглих яблук, викорчував та склав купою вздовж своєї нової дороги... і ніде йому не защиміло від такого варварства. а ми яблучка польські купуємо... своїх немає - господарів!