Ходжу по двору - і намагаюся думати про інше... Ось у Закарпатті у людей цілі будинки за водою пішли, а на Львівщині все потопає в дощах... врожаю не буде... а у нас всього лише якийсь городчик. і садачок молодий. мало що і зав"язалося... а ось салат - готовий покришений на грядці. а ось агрус під кущем - рвати не треба, колотися...
Одним словом приїхала я додому, а тут таке...
мда, це мій город. був колись. тепер я туди пускаю курей їсти салати із подовбаної капусти, огірків-подорів-кабачків-кавунів...
І це ж треба, саме над нашоою хатою... пройшла така смуга граду, що людські городи всі схожі на мій. правда у декого картопля схожа сама на себе, а у мене і її покосило. град був завбільшки зі сливу. Пройшов у суботу годині в третій дня, а лежав під хатою ще і в неділю в 10 такий собі заметик гороху чи кукурудзи білого кольору.
Каже чоловік, що по вікнах лупило так, що дивом не розбило. а сусідам в обох машинах побило дахи. не дуже сильно, не наскрізь, але дуже рясно порикошетило. Отаке. Зате я дуже н хотіла їхати на відпочинок на 2 тижні, журилася, що у мене врожай почне стигнути, а нікому буде позбирати. а тепер не журюся. і з чистою совістю можу їхати хоч на місяць. отаке.