Mar 09, 2010 17:14
Повернулася із Херсону. Багато спілкувалася із дітьми та дорослими... різне чула і бачила. Багато суперечливих думок і негативних вражень... Наприклад, я проводила із дітьми вікторину. і було таке собі питання (4-5 класи): Яких героїв, які боролися за Україну, ви знаєте? відповіді були приголомшуючі:
1. Суворов.
2. генерал Ушаков
3. Катерина ІІ
4. Потьомкін
А в одному селищі хлопчик Сталіна назвав. у мене волосся дибки встало... оце пропаганда. чи, може, просто брак інформації? їхні вчителі виправдовувалися, що вони ще "такого" у школі не вчать, але ж... я очікувала бодай згадки про козаків. я не чекала, що вони мені скажуть про Бандеру чи Шухевича. але навіть не козаки...
Отаке. "Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову..." - писав Великий Кобзар... "грязь Москви..." ех...
А щодо українців у Херсоні, то я їм співчуваю. Ось Вольвач гарно про подібне поетично каже - Запоріжжя у такому ж становищі...
Павло Вольвач
Із збірки “Кров зухвала” (Київ, 1998)
* * *
Жив би я в якихось Заліщиках, чи, може, десь в Теребóвлі,
Ходив би в неділю до церкви, просвітлений і чепурний.
Слова безсилим бадиллям не застрявали б у горлі,
Співав би я “Ще не вмерла” і “...Нам Україну храни”.
В УНСО і районній “Просвіті” Вітчизні приносив би користь,
Традиціями наповнений, як зерням - тугий кавун,
І стрийко у мене був би Богдан чи, можливо, Орест,
І був би у мене дідо - потомствений член ОУН.
А ще би я мав Свят-Вечір, маланку, вертеп і гаївку,
Напам’ять навічно завчений карбований “Декалог”.
Не “Русскую”, розумієте, а рідну пив би горілку
З товаришами вухатими, а краще з одним - удвох.
“Героям слава!” кричав би, рвійний і розпросторений.
Рота кривив би - ур’яд, оркестра, газ, парлямéнт.
І був би я весь вишúваний, рíзьблений і інкрустований,
І В’ячеслав Максимович був би мій Президент.
Я мав би багато дечого, тож заздрю Стриям і Делятинам.
Народом були б сусіди і навіть черга в пивній.
А ви попробуйте жити серед цієї телятини
Понурих “тожеукрáинцев”, в підпіллі слів і надій.
І де там ті в біса Заліщики?! Тоскні, наче шинелі,
Снують суцільні “согражданє”, “женщіни” і “мужчіни”.
І тінь моя неприкаяна в’язне у цій пустелі,
І маю я тільки згарище з присмаком Батьківщини.
різне,
Крилаті,
політика,
роздуми