Jan 18, 2014 21:34
Хочеться написати якусь апокаліптичну замальовку, намагаючись змоделювати наш завтрашній день, у випадку, якщо знову все закінчиться нічим... а у випадку, якщо все лише почнеться? що тоді? не скажу, що у мене немає страху. я боюся за дітей... адже вже до декого надходять погрози, мовляв "повертайся з Майдану, і добре подумай, адже в тебе є син. і він у тебе один..." і коли вже навіть таке починає звучати, то потрібно боятися не того, що щось нарешті почнеться, а того, що все так і лишиться. Бо ж недавня історія дає нам урок: що буде завтра, якщо сьогодні ми змовчимо, проявимо легкодухість, слабкість, невпевненість, страх... завтра буде страшніше...
Підтримує розуміння того, що нас таких багато. хоча і багато інших: інертних, байдужих, боязких і відверто ворожих. і якщо з ворогами все ясно, то оті інертні друзі просто розривають мозок. Але ліпше зараз думати не про них, а про тих сильних, мужніх, свідомих і розумних людей, які борються. за всіх борються, в тому числі і за тих інертних та ворожих... Дай, Господи, нам усім сили, мудрості та мужності, щоб гідно зустріти завтра.
роздуми