як зарплата здається малою...
Подумала я сьогодні про таке:
от, наприклад, до обов'язків HR-а належить турбота пре то, щоб всі були задоволені роботою (принаймні, ті, про кого турбується директор). Тобто HR повинна стежити, щоб комерційному директорові було добре, щоб фінансова директорка не зазбиралася шукати роботу, щоб директор/ка з маркетингу була натхнена своєю працею тощо...
Треба не просто слідкувати, а і доводити це до власника/директора.
отже, останній звикає, що хтось розповідає йому про моральне та матеріальне благополуччя стовпів його бізнесу, і сам не придивляється уже... а згодом навіть перестає замислюватися, поки йому/їй хтось не скаже цього.
до цього ж я подумала, що про HR-а навряд хто згадає - "її ж праця дуже не видна, може, вона там і не робить нічого - 3000 грн їй вистачить... вистачало ж останні два роки"
А іще мені подобається як "Майстра і Маргариту" цитують. тобто, Воланда: "нє просі у сільних міра сєго - самі дадут, когда будєш достойна" якось так... Фігня! Одиниці "самі дають", інші ніколи не витрачатимуть свої гроші на те, чого їсти не просе. Мені подобається тут прислів'я: ніхто не буде купляти корову, якщо зрозуміє, що можна доїти її безплатно..
Отже, я вважаю, що зарплату треба просити, коли відчула, що заслуговуєш.
Наведу приклад на підлеглій (так легше))), як я це роблю:
Уважаемый ...!
Специалист по персоналу ... работает в Компании с февраля 2011 года.
За это время она проявила себя способной, потенциальной и заинтересованной сотрудницей.
Она добросовестно выполняет поручения, инициирует обсуждение проблемных ситуаций, выполняет задачи отдела в поручаемом ей объёме.
В прошлом месяце она успешно завершила этап обучения основам рекрутинга, и приступила к освоению проведения групповой работы.
Это обуславливает повышение значимости вклада ... в работу Компании и повышение её стоимости, как специалиста, на рынке труда.
В связи с этим прошу Вас разрешить повысить заработную плату специалисту по персоналу ... с ____ до ____ грн начиная с сентября 2011 года.
Підпис
от, наприклад, до обов'язків HR-а належить турбота пре то, щоб всі були задоволені роботою (принаймні, ті, про кого турбується директор). Тобто HR повинна стежити, щоб комерційному директорові було добре, щоб фінансова директорка не зазбиралася шукати роботу, щоб директор/ка з маркетингу була натхнена своєю працею тощо...
Треба не просто слідкувати, а і доводити це до власника/директора.
отже, останній звикає, що хтось розповідає йому про моральне та матеріальне благополуччя стовпів його бізнесу, і сам не придивляється уже... а згодом навіть перестає замислюватися, поки йому/їй хтось не скаже цього.
до цього ж я подумала, що про HR-а навряд хто згадає - "її ж праця дуже не видна, може, вона там і не робить нічого - 3000 грн їй вистачить... вистачало ж останні два роки"
А іще мені подобається як "Майстра і Маргариту" цитують. тобто, Воланда: "нє просі у сільних міра сєго - самі дадут, когда будєш достойна" якось так... Фігня! Одиниці "самі дають", інші ніколи не витрачатимуть свої гроші на те, чого їсти не просе. Мені подобається тут прислів'я: ніхто не буде купляти корову, якщо зрозуміє, що можна доїти її безплатно..
Отже, я вважаю, що зарплату треба просити, коли відчула, що заслуговуєш.
Наведу приклад на підлеглій (так легше))), як я це роблю:
Уважаемый ...!
Специалист по персоналу ... работает в Компании с февраля 2011 года.
За это время она проявила себя способной, потенциальной и заинтересованной сотрудницей.
Она добросовестно выполняет поручения, инициирует обсуждение проблемных ситуаций, выполняет задачи отдела в поручаемом ей объёме.
В прошлом месяце она успешно завершила этап обучения основам рекрутинга, и приступила к освоению проведения групповой работы.
Это обуславливает повышение значимости вклада ... в работу Компании и повышение её стоимости, как специалиста, на рынке труда.
В связи с этим прошу Вас разрешить повысить заработную плату специалисту по персоналу ... с ____ до ____ грн начиная с сентября 2011 года.
Підпис