Ничто не вечно под луной
Сучасні технології (еб* їх мать) дуууже прогресивні і роблять наше життя динамічнішим, яскравішим та знаааааачно інформативнішим (аж занадто, бо більшість, навіть сучасних, людських мізків - що є основою психики - не встигає за стрімкими IT апдейтами і дають прикрий невротичний збій. Та я не про те...). Важко уявити себе без таких любих цифрових носіїв, гарненьких ноутбуків, прикольних флешок, шановних айподів, скайпів, гуглів, ютоків, супермегапіксельних скрінтачів та mp3/mp4/html/fvl/gpj (дай їм Бог здоровья!) плеерів та конверторів і бла-бла-бла. Про контакти, однокласники та мої міри я взагалі мовчу.
Та, нажаль, з підвищенням цієї шаленої комунікативності, концентрація ризиків втратити своє життя досягае максимального рівня! Ми занурені у ці технології по самі вуха і не усвідомлюємо, що живемо віртуальними почуттями та враженнями, абстрактними досягненнями, накопиченнями та актами, які не існують, навіть у нашій уяві!!!
І якщо раніше ми також не мали багатьох матеріальних "підтверджень" нашого активного соціального прояву, але були сповнені спогадами, враженнями, асоціаціями, які РЕАЛЬНО існували в голові на основі РЕАЛЬНО пережитих подій (у часі та прострі).
Згадайте, ще завсім недавно ми були оточені фотографіями (коли ви в останне друкували свої фото? Я впевнена, вони усі збережені на вашому компі, в контакті чи, в кращому випадку, на диску) які зібрані в альбом, що можна взяти з полиці та погортати, відчути на дотик, почитати присвячення на звороті, позгадувати коли воно було знято, і як вам будо у ті часи, і ось! ось! улюблена фотка - пам"ять миттево перенесе вас у ті часи;
листами та листівками (за останні кільканадцять років ви тримали в руках хоча б одного особистого листа? і якщо це був найособливіший лист від найособливішої людини, чи перегорнули ви його м"якенькою оксамитовою стрічечкою? і коли ви, мимохідь, випадково, доторунулись до такої ж стрічки спогади огорнули вас);
чи багацько на ваших полицях надрукованих книжок, які пахнуть краскою та часом і на одній сторінці навіть є маленька рожева плямка від вареня, бо було дууууже цікаво читати цей родзіл! :) і це тішить...,а пляма на моніторі зовсім не тішить, там вона бісить.
А хто може згадати про що розповідав екскурсовод в ваш останній візит до пірамід Египту і чи взагалі ви щось бачили на тій екскурсіїї? Даю 100% що ви скоріше згадаете як не могли спіймати фокус, ракурс, гарячкували бо не могли настроїти "цей довбаний драйв" або відключити вспишку та парились куди б скинути фотки, бо карта пам"яті заповнена чи засмулитиля бо сіла батарея. Та чи залишилось у вашій голові/серці згадка про ту відпустку? Гадаю, що набагато менше, аби ви ПОБАЧИЛИ ті піраміди...
А чи залишаеться враження від усіх коментів в ЖЖ таке ж яскраве, як від жваво проведеної "дискусії на тему" при зустрічі з живими друзями, коли бачиш як вроспалі блищали їх очі?
І давайте вже відверто: хто дочитуе до кінця, осмислює і - головне - запам"ятовує привітання та повідомлення в соц мережах? Та ніхто! Вони просто сипляться, як осіннє листя, ховаючи свою суть за кількістю таксамонеіснуючих п"ятірочок, смайликів, сердечок та ін.
Можливо ви будете заперечувати: всі ці старі фотки, громіздкі книжки, минулі платівки, подерті плакати, листи - непорібний брухт і лише займае місце, і ваш комп надійний, і ви давно не наївний чайник, а впевнений юзер і маєте резервні копії, і подібні роздуми взагалі несучасні. Погоджуюсь. Та допоки наша свідомість (а одже і особистість) формується на СУКУПНОСТІ відчуттів* (не лише на зорових, а ще й тактильних, слухових, вкусових, больових, кінеститичних та багатьох інших) ніколи двозначна супер-дупер піксельна система, що транслюється через малесенький екранчик монітора, не забезпечить нам повноцінне сприйняття** світу та відображення своєї особистості.
І значить якщо все ваше життя (робота, друзі, захоплення ...) умістилося в одному айподі, то чекайте, що коли раптом не стане напруги в електромережі то не стане і вас... бо ні в голові, ні в серці....
Чи подабається вам такий розклад?
Тож, гадаю не варто занадто захоплюватися IT технологіями і концентрувати себе у них, щоб не опинитися в залежності від електростаінції. Отримуйте реалістичні вреження від справді існуючих речей і нехай ваша пам"ять буде найжорсткішим диском.
P.S. І не дуже той радійте чудовій можливості замазати прищі у фотошопі - краще полікуйте печінку і будьте красивими насправді!
* Ощуще́ние - простейший психический процесс, представляющий собой психическое отражение отдельных свойств и состояний внешней среды, возникающее при непосредственном воздействии на органы чувств, дифференцированноевосприятиесубъектом внутренних или внешнихстимулов и раздражителей при участии нервной системы.
** Восприятие (перцепция, отлат. perceptio) - познавательный процесс, формирующий субъективную картину мира. Это психический процесс, заключающийся в отражении предмета или явления в целом при его непосредственном воздействии на рецепторные поверхностиорганов чувств
Та, нажаль, з підвищенням цієї шаленої комунікативності, концентрація ризиків втратити своє життя досягае максимального рівня! Ми занурені у ці технології по самі вуха і не усвідомлюємо, що живемо віртуальними почуттями та враженнями, абстрактними досягненнями, накопиченнями та актами, які не існують, навіть у нашій уяві!!!
І якщо раніше ми також не мали багатьох матеріальних "підтверджень" нашого активного соціального прояву, але були сповнені спогадами, враженнями, асоціаціями, які РЕАЛЬНО існували в голові на основі РЕАЛЬНО пережитих подій (у часі та прострі).
Згадайте, ще завсім недавно ми були оточені фотографіями (коли ви в останне друкували свої фото? Я впевнена, вони усі збережені на вашому компі, в контакті чи, в кращому випадку, на диску) які зібрані в альбом, що можна взяти з полиці та погортати, відчути на дотик, почитати присвячення на звороті, позгадувати коли воно було знято, і як вам будо у ті часи, і ось! ось! улюблена фотка - пам"ять миттево перенесе вас у ті часи;
листами та листівками (за останні кільканадцять років ви тримали в руках хоча б одного особистого листа? і якщо це був найособливіший лист від найособливішої людини, чи перегорнули ви його м"якенькою оксамитовою стрічечкою? і коли ви, мимохідь, випадково, доторунулись до такої ж стрічки спогади огорнули вас);
чи багацько на ваших полицях надрукованих книжок, які пахнуть краскою та часом і на одній сторінці навіть є маленька рожева плямка від вареня, бо було дууууже цікаво читати цей родзіл! :) і це тішить...,а пляма на моніторі зовсім не тішить, там вона бісить.
А хто може згадати про що розповідав екскурсовод в ваш останній візит до пірамід Египту і чи взагалі ви щось бачили на тій екскурсіїї? Даю 100% що ви скоріше згадаете як не могли спіймати фокус, ракурс, гарячкували бо не могли настроїти "цей довбаний драйв" або відключити вспишку та парились куди б скинути фотки, бо карта пам"яті заповнена чи засмулитиля бо сіла батарея. Та чи залишилось у вашій голові/серці згадка про ту відпустку? Гадаю, що набагато менше, аби ви ПОБАЧИЛИ ті піраміди...
А чи залишаеться враження від усіх коментів в ЖЖ таке ж яскраве, як від жваво проведеної "дискусії на тему" при зустрічі з живими друзями, коли бачиш як вроспалі блищали їх очі?
І давайте вже відверто: хто дочитуе до кінця, осмислює і - головне - запам"ятовує привітання та повідомлення в соц мережах? Та ніхто! Вони просто сипляться, як осіннє листя, ховаючи свою суть за кількістю таксамонеіснуючих п"ятірочок, смайликів, сердечок та ін.
Можливо ви будете заперечувати: всі ці старі фотки, громіздкі книжки, минулі платівки, подерті плакати, листи - непорібний брухт і лише займае місце, і ваш комп надійний, і ви давно не наївний чайник, а впевнений юзер і маєте резервні копії, і подібні роздуми взагалі несучасні. Погоджуюсь. Та допоки наша свідомість (а одже і особистість) формується на СУКУПНОСТІ відчуттів* (не лише на зорових, а ще й тактильних, слухових, вкусових, больових, кінеститичних та багатьох інших) ніколи двозначна супер-дупер піксельна система, що транслюється через малесенький екранчик монітора, не забезпечить нам повноцінне сприйняття** світу та відображення своєї особистості.
І значить якщо все ваше життя (робота, друзі, захоплення ...) умістилося в одному айподі, то чекайте, що коли раптом не стане напруги в електромережі то не стане і вас... бо ні в голові, ні в серці....
Чи подабається вам такий розклад?
Тож, гадаю не варто занадто захоплюватися IT технологіями і концентрувати себе у них, щоб не опинитися в залежності від електростаінції. Отримуйте реалістичні вреження від справді існуючих речей і нехай ваша пам"ять буде найжорсткішим диском.
P.S. І не дуже той радійте чудовій можливості замазати прищі у фотошопі - краще полікуйте печінку і будьте красивими насправді!
* Ощуще́ние - простейший психический процесс, представляющий собой психическое отражение отдельных свойств и состояний внешней среды, возникающее при непосредственном воздействии на органы чувств, дифференцированноевосприятиесубъектом внутренних или внешнихстимулов и раздражителей при участии нервной системы.
** Восприятие (перцепция, отлат. perceptio) - познавательный процесс, формирующий субъективную картину мира. Это психический процесс, заключающийся в отражении предмета или явления в целом при его непосредственном воздействии на рецепторные поверхностиорганов чувств