3 грудня 2004 року
Рівно 5 років тому. Київ.
Всі фото - автора.
По дорозі до будинку Верховного Суду.
Пікет під Верховним Судом.
Один із перших "хресних ходів". Потім вони стали буденністю. Зверніть увагу на різницю в настрої між помаранчевими і біло-блакитними.
Тим, хто сьогодні стверждує, що Майдан стояв за гроші, пропоную пояснити той факт, що практично всі плакати і транспаранти прихильників опозиції були саморобними.
Саме третього грудня я вперше побачив Параску Королюк. Її поява була ефектною - далі нікуди. Баба Параска скандувала з броньовика "Ющенко! Ющенко!", вміло позувала фотографам і роздавала повітряні поцілунки.
Звідкись з'явилося кілька картонних коробок з екзотичними фруктами, прикрашеними агітаційними написами. Хтось старався щонайменше кілька годин, щоб створити цей промо-матеріал.
Увечері всі позбиралися навколо автомобілів. Двері навстіж, радіо на повну - трансляція засідання Верховного Суду.
Щойно оголосили рішення про скасування результатів другого туру виборів. Перелом в Революції.
Вечір. Майдан.
Герої судової зали.
Коли співали гімн України, наставав катарсис. Люди плакали і сміялися, це було одне відчуття абсолютного щастя.
Справа від Ющенка - Олександр Зінченко, тодішній керівник його штабу і один із перших, хто пішли з команди Президента.
Ющенко танцює.
Всього п'ять років тому...
