«Стоїть сторозтерзаний Київ і двістарозіп’ятий я...»
Джерело: весна?
Людей, які йшли обстоювати самоврядування і вимагати виборів мера в Києві, пливло від метра до ВР чимало, можна сказати - річка. Але неретельна організація плюс провокації влади скоро урівноважили дві її течії: і ось уже скільки пливло, стільки й відпливало. Що я маю на увазі під «неретельною організацією»? Все. Від костюмчиків і декларацій про доходи опозиції - до дрібної нечесності, або «революційної доцільності» її ж. Сонні й індиферентні діти з національними стягами, бліді й голодні студенти, які прийшли заробити на піцу і яким не важливо, хто заплатить, - кого може стягнути такий парадокс? Відштовхнути - може.
Ми надивилися за своє життя в незалежній неньці - як сказав би soldat31 ...цікаво, його комісували чи послали на підвищення? - на армії політиканів, шахраїв, розводил... у національних кольорах, ми змінилися, - чому, цікаво, не змінилися лідери опозиції? Думають, що в нас усе ще виклика патріотичний оргазм словосполучення «Слава Україні»? Із їхніх рук, «які не крали», і з їхніх брехливих порочних ротів - уже не викликає, як і розмови про евроінтеграцію чи про вибори в Києві... До речі, де Турчинов дівся? Народ уже не купує все, що блищить. Народ пробує на зуб і випльовує. Портять опозицію, як дьоготь - мед, і така собі інфа, що Андрійко Ющенко продає пентхауз за мільйон баксів, і що дружина Луценка продала частину бізнесу за 20млн. гривень, і багато-багато іншого. Ми вміємо рахувати і знаємо, що ці статки й гроші - крадені в нас. Тобто опозиція не авторитетна, більше того - жалюгідна. Більше того: люди впевнені, що їх просто хочуть використати. «Ну візьмуть владу ЦІ, - гарячкував дідусь-вічний революціонер, - а для нас із вами щось зміниться?» Я кліпала очима. У мене не було переконливих слів для «вічного революціонера». Я тихо ретирувалася.
Особливо маргінальних носіїв символіки й атрибутики набрала, здається, Європейська парія України. Кажу «здається» - бо не знаю напевно: просто на фартушках (точно як у продавців «Нашої Ряби», тільки синіх) цих специфічних людей написано «Європейська Україна»...
Крім того, мітинг опозиції глушили луджені горлянки молодих мітингувальників за евроінтеграцію. «Ми молодь?» - кричав речовки для амеб у мега-гучний мегафон продажний український юнак. Що цікаво - з боку провокаторів продажна молодь була активніша, якась більш натаскана: мабуть, регіонали обучають спеціально - чи платять більше, ніж опозиція. Чи б’ють серйозно. «Нас чути?» -гримів юнак... Згадуючи братів поляків, у яких свої розборки, братів французів... та будь-яких братів з Європи, чи й з Америки, ледь не плакала: добре їм, у них усього-на-всього політична боротьба, а в нас, нещасних, «лежить сторозтерзаний Київ і двістарозіп’ятий я» - нескінченна виснажлива громадянська війна...
P.S. Для тих, хто вважає, що своїм можна і треба вибачати, що грішки своїх треба замовчувати і не виносити сміття з хати, скажу гірку правду: нє! Навпаки - до своїх вимогливість має бути найвища, бо від їхнього розуму, порядності й сили залежить, бути чи не бути Державі Україна, ціна висока, як бачимо, - а не від мантр про них купки сліпих патріотів...
