Шкода. Гірко.
Помер відомий письменник, людина неймовірної сили, розуму та глибокої душі..
Крім того, що Юрко Покальчук пише писав чудові романи з елементами еротики (тому в його популярності є щось скандальне), він виступає виступав зі своїми віршами під акомпанемент свого рідного музичного гурту “ВВМ” - “Вогні Великого Міста”, вони записали кілька альбомів, мали багато успішних концертів.У колишньому СРСР був першим перекладачем творів славетного аргентинського письменника-культоролога Хорсе Луїса Борхеса. Перекладав Гемінгвея, Селінджера, Борхеса, Кортасара, Амаду, Маріо Варгаса Льосу, Кіплінга, Рембо та багато інших, написав 17 художніх книг. Знав 11 іноземних мов, вільно володів польською, англійською, іспанською, французькою мовами.Опікувався колонією для неповнолітніх. За життя для таких довбайобів як я був більш відомий як Пако..
йому було 67..не знала, мабуть це коли вмієш жити без віку, а в досвіді - близько ста країн, в яких працював, писав та воював. Але життя річ примхлива.
Ніхто не знає наперед довжину свого життя, і в тому людське щастя - щоб встигати жити повно і насичено, і потім піти, не скаржачись.
Його вважали одним з засновників такого стилю як еротична проза...одиним з відкриттів для себе вважаю "Те, що на споді"..здається тут я навчилась добирати враження до означення слова пристрасть..
"Густа темрява опливала масними темними хвилями, в яких поволі проступали світліші й темніші контури невиразного, й далі темного, лиш мінливого, химерного переплетіння округлих форм. Одне перетікало в інше, усе пливло і мінилось - темінь на темені, повільні, масні округлості, сон, морфей, нескінченність взаємоперехідних змін, калейдоскоп без світла, чорне на темному, густо-синє на чорному - темний світ, охоплений щільним муром безіменної насолоди, темінь, прірва, завжди.
Враз пронизлива білість, блискавка, злам темряви, що перетинає суцільність дії, стовбур берези в місячну ніч, вибух, судомне прагнення височини, пальці, затиснуті в п’ястук, розчепірюються в пошуках єдиного, позасвітнього опертя власній пристрасті. Білий колір поволі розтікається серед чорного, вилита біла фарба на аспидний початок, на темний фон відчайдушного стрибка у безвість, у щось, у ніщо, в нікуди.
Врешті біле перемагає, стає сліпучим, яскравим, нестерпно осяйним, вже рветься зсередини тисячами благальних рук, і, вивертаючи все без остатку з самого дна нагору, струшує сутність, і, повільно відходячи, опадає у рівний, світлий фон. Із заплющеними очима єством осягається дотик власної руки до найніжніших таїн тіла, і, через усвідомлене самовдоволення, усе проймається прозорим туманом, за яким вже щойно розплющиш очі - в ніч. Або в чорний сон - до ранку."
Тепер вже мабуть ніхто не писатиме так геніально-оголено..
P.S.дивно минулого року на форумі придбала його Кама Сутру, цього року збиралась її підписати..обііцяли прес-конференцію з нагоди нової книги...а його вже нема..недожив..
Крім того, що Юрко Покальчук пише писав чудові романи з елементами еротики (тому в його популярності є щось скандальне), він виступає виступав зі своїми віршами під акомпанемент свого рідного музичного гурту “ВВМ” - “Вогні Великого Міста”, вони записали кілька альбомів, мали багато успішних концертів.У колишньому СРСР був першим перекладачем творів славетного аргентинського письменника-культоролога Хорсе Луїса Борхеса. Перекладав Гемінгвея, Селінджера, Борхеса, Кортасара, Амаду, Маріо Варгаса Льосу, Кіплінга, Рембо та багато інших, написав 17 художніх книг. Знав 11 іноземних мов, вільно володів польською, англійською, іспанською, французькою мовами.Опікувався колонією для неповнолітніх. За життя для таких довбайобів як я був більш відомий як Пако..
йому було 67..не знала, мабуть це коли вмієш жити без віку, а в досвіді - близько ста країн, в яких працював, писав та воював. Але життя річ примхлива.
Ніхто не знає наперед довжину свого життя, і в тому людське щастя - щоб встигати жити повно і насичено, і потім піти, не скаржачись.
Його вважали одним з засновників такого стилю як еротична проза...одиним з відкриттів для себе вважаю "Те, що на споді"..здається тут я навчилась добирати враження до означення слова пристрасть..
"Густа темрява опливала масними темними хвилями, в яких поволі проступали світліші й темніші контури невиразного, й далі темного, лиш мінливого, химерного переплетіння округлих форм. Одне перетікало в інше, усе пливло і мінилось - темінь на темені, повільні, масні округлості, сон, морфей, нескінченність взаємоперехідних змін, калейдоскоп без світла, чорне на темному, густо-синє на чорному - темний світ, охоплений щільним муром безіменної насолоди, темінь, прірва, завжди.
Враз пронизлива білість, блискавка, злам темряви, що перетинає суцільність дії, стовбур берези в місячну ніч, вибух, судомне прагнення височини, пальці, затиснуті в п’ястук, розчепірюються в пошуках єдиного, позасвітнього опертя власній пристрасті. Білий колір поволі розтікається серед чорного, вилита біла фарба на аспидний початок, на темний фон відчайдушного стрибка у безвість, у щось, у ніщо, в нікуди.
Врешті біле перемагає, стає сліпучим, яскравим, нестерпно осяйним, вже рветься зсередини тисячами благальних рук, і, вивертаючи все без остатку з самого дна нагору, струшує сутність, і, повільно відходячи, опадає у рівний, світлий фон. Із заплющеними очима єством осягається дотик власної руки до найніжніших таїн тіла, і, через усвідомлене самовдоволення, усе проймається прозорим туманом, за яким вже щойно розплющиш очі - в ніч. Або в чорний сон - до ранку."
Тепер вже мабуть ніхто не писатиме так геніально-оголено..
P.S.дивно минулого року на форумі придбала його Кама Сутру, цього року збиралась її підписати..обііцяли прес-конференцію з нагоди нової книги...а його вже нема..недожив..