(no subject)
Все якойсь перфектно збираюсь за квитками на захід, як завершення того божевільно мінливого літа..найти б лиш якусь кількість годин що ділились на 24 щоб зіграти у стару гру ткнувши пальцем у карту. ранок нічого нехочу робити. кількість цигарок лиш прямує від нуля з заходом сонця. ризик денної втрати свідомості. люди постійного спілкування то зникають то звалюються на голову завалюючи свідомість тоннами власних траблів новин..це прекрасно ..значить що та планета крутиться. вересень здається вже такий очікуваний і так хочеться відтягнути зустріч. шалено скучилась за однією душею, бачились певно рік назад..і така нестача божевільного спілкування і пригод..так щоб не віртуально. спека спалила більшість розділових знаків і думок.