Jun 12, 2009 19:20
Ідучи, їдучи, просто просуваючись містом, невзначай спостерігаєш за іншим життям, зрідка виловлючи в натовпі знайомі обличчя, які за мить зникають.
Ілюзія перевтомленого мозку?
Залазиш подалі у себе неначе равлик, лиш би ніхто не чіпав.
прагнення спокою і забуття...
Лиш твоя дурна голова не зробить тої послуги, тим паче тобі.
Від себе не втечеш. банальна істина, проте людина все ж постійно намагається її спростувати.
Думки-химери
Похапцем записуєш уривки на руках і долонях. Інакше втечуть або осядуть десь на дні викликаючи лиш неспокій.
Піднімаєш очі догори і віями ловиш перші краплі зливи...акомпонує грім твоїй істериці
Забігаєш під балкон, арку чи кав*ярню і обов*язково знаходиш там друзів, знайомих.
І стає затишно від найпростішої посмішки і тепла очей.
лиш людиська лякаються твоїм кривавим запястям
Чорнило було червоним))
о_О,
шось занесло,
соплі і шмарклі,
втеча,
творчий психоз