Про Голодомор
я, може, й думав би, як більшість,
Або - меньшість, - в залежності від політичного контексту.
Тим більше, що зараз, на цій темі, чимало спекулюють.
Але моя мама, - Катерина Семенівна (дів. Запорожець, нар.1930), - була пухлою в страшному 1933-році.
І ще при совєтах, потайки розповідала, що її родина, - батьки, та двоє діточок, - Федько й вона, - вижили, дякувати Богові, завдяки кмітливості їхнього батька, а мого діда, - Семена Юхимовича, який закопав в садку, біля ярка, декілька мішків з зерном.
А от родина Птушків, - з яких була моя бабця, - вимерла вщент.
Нещодавно, коли хтось сказав моїй мамі, що тема Голодомору занадто перебільшена, - вона мовчки похитала сивою головою.
Скорботно.