(no subject)
Конечно слишком пафосно, для того в чем можно утопится, но...
Я уже была почти уверена, что никто, из этих взрослых детей, больше не вспомнит о "фееньке", а если и так то точно не будет ей писать, что уже говорить о каких-либо советах, но...
Нельзя не в чем быть уверенным. В этом и ужас, и прелесть.)
Маленьке щастя...
У кімнаті темно, горить лише маленька настільна лампа, у вікні відображається феєнька, що сидить за столом. В якусь мить вона помічaє себе у склі вікна. Не сумний настрій і не біль, вона записує щось своє на аркуші паперу. "Шкода -подумала вона - "чому феєнька не може начаклувати сама для себе? Сильно вже вона скаженНі та мрійливі" - Дивно, якось сама по собі прийшла, занатто як для її голівоньки, правильна відповідь.
Феєнька легко, як і все що воно робить, зітхнула і вимкнула світло...В кімнаті стало темно. Йдучи до дверей вона злегка зачепила ногою гітару, яку тут постійно залишають на проході. Подумавши що зчинила забагато галасу, вона зникла щоб тебе не розбудити. Залишивши пособі лише приємний запах казкового сну і ледь відчутного щастя.
Прокинувшись ти зловиш цей аромат, та навіть не здогадаєшся що можливо був її щястям.
Про кохання...
Феїнькам часто доводиться вислуховувати чужі мрії про ідеальне кохання, та самі вони мають такі уявленя напрочуд рідко.
Так, сидячи на даху, наглядаючи за новими зірками, чого тільки не почуєшь: "Щоб був симпатичний, щоб був як Олег, тільки вищий і розумніший, щоб залюбки сиділа поруч, щоб вірив в мене, щоб довіряла..." Та більш за все феєньку цікавила фраза "Вірив в мене".
"Якщо б він вірив в мене, то насправді було б чудово" - думала вона, хоча ще не дуже добре розуміла хто цей він.
"Йому буде все одно яка в мене сьогодні зачіска, хоча я буду переробляти її десятки разів, забувши про усі обов*язки феїньки. А мені буде все одно чи випрасувані в нього джинси..." - Думаючи про все це на її вустах з*явиласа посмішка. "Я не буду надокучати розповідями про те, що все буде добре, я просто буду робити щоб все було так. І буде все одно, хто до кого летить першим, щоб розповісти як сильно кохає. Не потрібно буде інших подруг феєноьк, бо в мене буде кому довірити свої..."
Її роздуми надірвав скрип дверцят, що давно зайржавіли. На дах підіймалася, іще одна схожа на десятки їнших, що були до неї, дівчина.
"Без цигарок" - з полегшеням, зітхнула феєнька, і почала з доброю усмішкою придивлятися до дівчини, яка захоплено дивилась на зоряне небо.
"Ну щож помріємо разом")
Я уже была почти уверена, что никто, из этих взрослых детей, больше не вспомнит о "фееньке", а если и так то точно не будет ей писать, что уже говорить о каких-либо советах, но...
Нельзя не в чем быть уверенным. В этом и ужас, и прелесть.)
Маленьке щастя...
У кімнаті темно, горить лише маленька настільна лампа, у вікні відображається феєнька, що сидить за столом. В якусь мить вона помічaє себе у склі вікна. Не сумний настрій і не біль, вона записує щось своє на аркуші паперу. "Шкода -подумала вона - "чому феєнька не може начаклувати сама для себе? Сильно вже вона скаженНі та мрійливі" - Дивно, якось сама по собі прийшла, занатто як для її голівоньки, правильна відповідь.
Феєнька легко, як і все що воно робить, зітхнула і вимкнула світло...В кімнаті стало темно. Йдучи до дверей вона злегка зачепила ногою гітару, яку тут постійно залишають на проході. Подумавши що зчинила забагато галасу, вона зникла щоб тебе не розбудити. Залишивши пособі лише приємний запах казкового сну і ледь відчутного щастя.
Прокинувшись ти зловиш цей аромат, та навіть не здогадаєшся що можливо був її щястям.
Про кохання...
Феїнькам часто доводиться вислуховувати чужі мрії про ідеальне кохання, та самі вони мають такі уявленя напрочуд рідко.
Так, сидячи на даху, наглядаючи за новими зірками, чого тільки не почуєшь: "Щоб був симпатичний, щоб був як Олег, тільки вищий і розумніший, щоб залюбки сиділа поруч, щоб вірив в мене, щоб довіряла..." Та більш за все феєньку цікавила фраза "Вірив в мене".
"Якщо б він вірив в мене, то насправді було б чудово" - думала вона, хоча ще не дуже добре розуміла хто цей він.
"Йому буде все одно яка в мене сьогодні зачіска, хоча я буду переробляти її десятки разів, забувши про усі обов*язки феїньки. А мені буде все одно чи випрасувані в нього джинси..." - Думаючи про все це на її вустах з*явиласа посмішка. "Я не буду надокучати розповідями про те, що все буде добре, я просто буду робити щоб все було так. І буде все одно, хто до кого летить першим, щоб розповісти як сильно кохає. Не потрібно буде інших подруг феєноьк, бо в мене буде кому довірити свої..."
Її роздуми надірвав скрип дверцят, що давно зайржавіли. На дах підіймалася, іще одна схожа на десятки їнших, що були до неї, дівчина.
"Без цигарок" - з полегшеням, зітхнула феєнька, і почала з доброю усмішкою придивлятися до дівчини, яка захоплено дивилась на зоряне небо.
"Ну щож помріємо разом")