Вирішив зробити перерву в читанні улюблених авторів сучасності і більше познайомитися із класиками. Вибрав для себе здебільшого стимпанківсько-декадентний набір. Вийшло раптово щось таке доволі медичне: "Записки юного врача" Булгакова, "Доктор Джекіл і містер Хайд" Стівенсона і "Острів доктора Моро" Уеллса - це з того, що нещодавно прочитав. Щодо останньої книжки - вона вразила мене найбільше своїм нестандартним заторканням релігійних тем, а ще я переконався, що Уеллс таки соціальний письменник.
Узявся за Артура Конан-Дойля і почав його "Шерлока Холмса" із самого початку. Наразі отримую масу задоволення, що особливо дивно, оскільки я детективи, за рідкісним виключенням, терпіти не можу. Що ж цікавого саме тут? Для мене це особистість Холмса. Я наочно переконався, як багато взяли автори доктора Хауса з цієї детективної історії. Крім того, мене вельми тішило, наскільки соціонічно правильно Холмс і Ватсон відігрують свої ролі, навіть в плані їх недоліків (Ватсон багато спить, наприклад :)).
І от щодо недоліків, я дійсно помітив чимало спільного в собі із Холмсом.
- Викликає у більшості людей вкрай негативне перше враження. Говорить толкові речі, але не дуже переймається вкладати їх в зрозумілу для всіх форму, тому його вважають зарозумілим невігласом.
- Він детально вивчає, але лише ті нечисленні речі, які йому цікаві чи які мають для нього практичне значення.
- Працює багато, ефективно та швидко, але з настанням реакції організму лежить цілими днями вдома, нічого не робить і ні з ким не розмовляє.
Читатиму далі...