May 25, 2011 21:01
...На свій захист одразу можу сказати лише те, що я точно не хворий на споживатцво - я люблю економити і купую речі за необхідними категоріями, а не за марками, ніколи не читаю журналів про новинки на ринку мобільних телефонів і подібне та і шопоголік із мене мабуть ніякий, хоча б тому, що я не маю багато грошей. Але...
Я довіряю великим корпораціям. Звісно, я люблю розмаїття, всілякі там маленькі затишні кав'ярні чи магазинчики із нестандартними товарами, але я радий, що все більше кафе в Києві представляють якісь мережі на кшталт Челентано або Кофі Хаусу. В поїздці в маленькі містечка я схильний обрати Кока-колу, а не сік чи будь-що інше місцевого виробництва - бо я знаю, чого від неї очікувати. Моє серце радіє, коли я, скажімо, бачу в Харкові Сільпо або Пузату Хату.
Так, я знаю, що корпорації забруднюють довкілля і плюють на соціальні питання, так, я знаю, що вони нищать національні держави та інвестують у всілякого роду сумнівні наукові дослідження. Але якщо я бачу Макдональдс і якесь незрозуміле місцеве кафе, я радше оберу Макдональдс. Їжа там нездорова, але принаймні я точно знаю, що її термін придатності ще не збіг. Хазяїн супермаркету хоча б мінімально турбуватиметься про імідж свого підприємства, а це вже якесь обмеження, бабця ж на ринку сьогодні є, а завтра немає і ніхто вам не поверне гроші за товар.
постмодерн,
менеджмент,
pr,
гроші