Революція інтелігенції
Свого часу марксисти критикували поділ праці на фізичну та інтелектуальну і гудили більшу престижність другої. Всупереч традиційній гіперінерційності лівих наважуся сказати, що настав час виправдати інтелектуальну працю та відновити легітимність її оплати. Сказане нижче буде звісно стосуватися Прикордонії, в першу чергу через наш пострадянський патерналізм відносно держави та всезагальне переконання, що інтелігенція є неодмінно задрипаною і має бути бідною.
Ситуація змінилася з часів ХІХ століття.
В нашому суспільстві наявне тотальне нерозуміння значення таких явищ, як PR, імідж, експертне судження, аналітична думка, сучасне та класичне мистецтво і т. д. При чому, це нерозуміння як з боку бідних низів, так і з боку багатих верхів - от і маємо потім на виході науку заради науки, мистецтво заради мистецтва, відсутність аудиторії та меценатів. Наприклад, політтехнологів сприймають просто як впарювачів чогось, що можна зробити самому або доручити своїм кумам - от і маємо на виході: дві сотні партій, лише у одиниць є адекватна символіка, адекватної програми немає майже ні в кого.
І так далі можна йти по списку: соціологів вважають маніпуляторами, журналістів критикують, бо вони женуться за сенсаціями, священики мають харчуватися Святим Духом, а чого платити психологам - багато людей взагалі не здатні уявити... Ми маємо справу зі станом жахливої несправедливості. Навіть ті з нас, хто мають найбільш матеріалістичне застосування своїх знань, я кажу про лікарів, зазнають зверхнього ставлення з боку верхніх і нижніх класів. Експлуатація не є грубою хіба тільки відносно програмістів та веб-дизайнерів...
БУДЬ-ЯКА праця, яка не є хобі, має винагороджуватися - грошима, послугами, товарами, посадами або паблісіті. І винагорода має бути достойною. Це МИ виховуємо і розважаємо їх, це ми лікуємо їх тіла і душі, якби не ми, політика зводилася би виключно до купівлі бабушок за гречку, а бізнес - виключно до рекету та рейдерства. Це МИ визначаємо долю країни в інформаційну епоху! Але нас утискують з обох боків - згори і знизу. Давайте подивимося правді у вічі і здобудемо свою свободу! Нас постійно переконували, що є бідні і багаті і вони воюють між собою, але насправді все інакше - ці два безталанні натовпи заодно... і вони проти нас.
Ситуація змінилася з часів ХІХ століття.
- дуже суттєво зросла кількість працівників сфери послуг,
- виріс цілий клас "офісного планктону",
- ми маємо більше журналістів, консультантів, юристів, аналітиків тощо, ніж будь-коли раніше.
В нашому суспільстві наявне тотальне нерозуміння значення таких явищ, як PR, імідж, експертне судження, аналітична думка, сучасне та класичне мистецтво і т. д. При чому, це нерозуміння як з боку бідних низів, так і з боку багатих верхів - от і маємо потім на виході науку заради науки, мистецтво заради мистецтва, відсутність аудиторії та меценатів. Наприклад, політтехнологів сприймають просто як впарювачів чогось, що можна зробити самому або доручити своїм кумам - от і маємо на виході: дві сотні партій, лише у одиниць є адекватна символіка, адекватної програми немає майже ні в кого.
І так далі можна йти по списку: соціологів вважають маніпуляторами, журналістів критикують, бо вони женуться за сенсаціями, священики мають харчуватися Святим Духом, а чого платити психологам - багато людей взагалі не здатні уявити... Ми маємо справу зі станом жахливої несправедливості. Навіть ті з нас, хто мають найбільш матеріалістичне застосування своїх знань, я кажу про лікарів, зазнають зверхнього ставлення з боку верхніх і нижніх класів. Експлуатація не є грубою хіба тільки відносно програмістів та веб-дизайнерів...
БУДЬ-ЯКА праця, яка не є хобі, має винагороджуватися - грошима, послугами, товарами, посадами або паблісіті. І винагорода має бути достойною. Це МИ виховуємо і розважаємо їх, це ми лікуємо їх тіла і душі, якби не ми, політика зводилася би виключно до купівлі бабушок за гречку, а бізнес - виключно до рекету та рейдерства. Це МИ визначаємо долю країни в інформаційну епоху! Але нас утискують з обох боків - згори і знизу. Давайте подивимося правді у вічі і здобудемо свою свободу! Нас постійно переконували, що є бідні і багаті і вони воюють між собою, але насправді все інакше - ці два безталанні натовпи заодно... і вони проти нас.