Колективізація в іграх
Останнім часом все більше зауважую цікаву тенденцію в комп’ютерних іграх. Колективізація. І в цьому є щось добре.
Якщо раніше головний герой гри практично власноруч косив армії ворогів та рятував цілі галактики/казкові світи, нині все поступово змінюється. Комп’ютерні ігри стають, слава Богу, реалістичнішими не лише з точки зору якості відео, але і з точки зору кількісної логіки в сюжеті та геймплеї.
Почнімо з того, здавалося б, технічно несуттєвого факту, що у стратегії CnC Tiberium Wars 3 замість окремих солдатів гравець замовляє в бараках загони. Звісно, наявність цих загонів дійсно грає невелику роль, порівняно з класичними тактичними іграми як Warhammer 40K або Warhammer: Mark of Chaos, де вся гра зводиться до управління загонами, їх наповнення якісним озброєнням, але все ж таки приємно. Смерть одного члена загону мало що значить в порівнянні із втратою цілого загону, і що важливіше, управління на полі бою набуває логічності - на війні командир навряд чи роздає накази кожному солдату персонально.
А от стратегія CnC Red Alert 3 відзначилася тим, що навіть битви кампанії там проходять за підтримки союзною армії. Знову ж таки, союзники не радують геніальністю штучного інтелекту, проте гра ніби натякає, що один полководець не здатен поставити на коліна наддержаву.
Якщо ж згадати рольові ігри, то Mass Effect, як і Dragon Age Origins, хоча відмінні за своїми стилями (фантастика супроти фентезі), поєднані системою, де головний герой може взяти обмежену кількість помічників із собою, виходячи на бій з космічного корабля або лісового табору. Цими помічниками можна до тієї чи іншої міри командувати, але не повністю. В принципі, без них персонаж гравця часто помирав би дуже і дуже швидко, що ще раз змушує нас розуміти - якими би крутими ми не було - ми ніщо супроти світу, якщо виходимо самі.
Такі зміни торкнулися навіть екшнів. Наприклад, Kane and Lynch Dead Men - це доволі дурнувата гра, хоча у ній є елементи давньої і хорошої Freedom Fighters. У вас також є підтримка товаришів по зброї і перелік команд, які впливають на їх поведінку у грі. Assassin’s Creed Brotherhood взагалі пропонує нам можливість підготувати свій власний орден найманих вбивць, які вас виручать в скрутну хвилину і виконають надані їм завдання.
Впевнений, що аналогічних ігор ще чимало...
Якщо раніше головний герой гри практично власноруч косив армії ворогів та рятував цілі галактики/казкові світи, нині все поступово змінюється. Комп’ютерні ігри стають, слава Богу, реалістичнішими не лише з точки зору якості відео, але і з точки зору кількісної логіки в сюжеті та геймплеї.
Почнімо з того, здавалося б, технічно несуттєвого факту, що у стратегії CnC Tiberium Wars 3 замість окремих солдатів гравець замовляє в бараках загони. Звісно, наявність цих загонів дійсно грає невелику роль, порівняно з класичними тактичними іграми як Warhammer 40K або Warhammer: Mark of Chaos, де вся гра зводиться до управління загонами, їх наповнення якісним озброєнням, але все ж таки приємно. Смерть одного члена загону мало що значить в порівнянні із втратою цілого загону, і що важливіше, управління на полі бою набуває логічності - на війні командир навряд чи роздає накази кожному солдату персонально.
А от стратегія CnC Red Alert 3 відзначилася тим, що навіть битви кампанії там проходять за підтримки союзною армії. Знову ж таки, союзники не радують геніальністю штучного інтелекту, проте гра ніби натякає, що один полководець не здатен поставити на коліна наддержаву.
Якщо ж згадати рольові ігри, то Mass Effect, як і Dragon Age Origins, хоча відмінні за своїми стилями (фантастика супроти фентезі), поєднані системою, де головний герой може взяти обмежену кількість помічників із собою, виходячи на бій з космічного корабля або лісового табору. Цими помічниками можна до тієї чи іншої міри командувати, але не повністю. В принципі, без них персонаж гравця часто помирав би дуже і дуже швидко, що ще раз змушує нас розуміти - якими би крутими ми не було - ми ніщо супроти світу, якщо виходимо самі.
Такі зміни торкнулися навіть екшнів. Наприклад, Kane and Lynch Dead Men - це доволі дурнувата гра, хоча у ній є елементи давньої і хорошої Freedom Fighters. У вас також є підтримка товаришів по зброї і перелік команд, які впливають на їх поведінку у грі. Assassin’s Creed Brotherhood взагалі пропонує нам можливість підготувати свій власний орден найманих вбивць, які вас виручать в скрутну хвилину і виконають надані їм завдання.
Впевнений, що аналогічних ігор ще чимало...