Jan 19, 2011 21:44
Мабуть якщо порівняти мої погляди на це питання зараз і на першому курсі, то здасться, що це погляди двох різних людей. Втім це не так, мої переконання не міняються, вони вдосконалюються.
Я не кар'єрист. У мене просто є незрозуміле мені самому вміння налагоджувати дружні відносини із начальством, при цьому не підлизуючись і не володіючи жодними особливими талантами в роботі. Але я точно не кар'єрист, бо я...
1). не вмію і не прагну змагатися за посади з колегами (або я просто працюю краще за них, або... начальство про мене потурбується! :) ),
2). не намагаюся довести роботодавцю, який я класний і амбіційний (роботодавець, якому потрібні "амбіційні і класні", не заслуговує на мою повагу),
3). і головне, я не збираюся убивати своє здоров'я заради роботи (що дає мені ваша робота, що я повинен принести своє життя в жертву?).
Кар'єризм - це релігія, а не слід робити із роботи бога.
Є відома фраза, що ми займаємося все життя чимось, що нам не подобається, заради того, щоби придбати речі, які нам насправді не потрібні. Це песимістичне перебільшення, яке (слава Богу!) далеко не у всіх випадках актуальне. Але суть в тому, що займатися треба тим, що тобі добре вдається і що подобається, аби заробити на здійснення власної мрії.
робота,
стиль,
Я,
гроші